Вівторок, 18 серпня 2015, 21:31

Нещодавно молодь Київської Архиєпархії УГКЦ повернулася з чудового табору, який проводився в мальовничих Карпатах. Декільком підліткам з Аскольдової Могили випала можливість туди поїхати, зокрема і мені. Тож, хочу поділитися враженнями.????

Коли ми приїхали в Яремче, одразу ж автобусами вирушили до монастиря сестер-мироносиць. Сестри нас тепло зустріли і після розселення запросили на смачний сніданок. Протягом сніданку чомусь усі сиділи мовчки і було чутно лише брязкання виделок.

Отець Віталій мав гарну нагоду закцентувати на цій тиші, він навіть наголосив, що на початку завжди так, а ось на при кінці табору в трапезній буде, як у вулику. Хоч вірте, хоч ні, він таки не помилився, вже на 2-3 день усі спілкувалися між собою: жартували, сміялися, обговорювали катехизаційні моменти, висловлювали свої враження, ділились думками, тощо.

Програма була настільки насиченою, цікавою, непередбачуваною, захоплюючою, що я навіть забувала дзвонити батькам. Ми просто на усі сім днів потрапили в якусь казку. Кожного дня була руханка, потім Божественна Літургія, сніданок, а далі ніхто не знав, що нас чекає... Завжди було щось нове, одного дня це був похід на річку, іншого - в гори, ще іншого ми ходили до водоспаду.

Наука поділялася на чотири частини: Літургіка, Біблеїстика,  Катехизмова частина і Співи. Кожне заняття було по-своєму цікавим, захоплюючим та унікальними. Я багато чого нового дізналась і зрозуміла. Далі грали в різні ігри, танцювали банси, представляли команди. Одного разу був вечір талантів, на якому від кожної команди показували номери: хтось співав, хтось танцював, сценічно імпровізували, декламували вірші, і, звісно, обирали переможців.

Увечері всі збиралися на молитву, наступного вечора, тримаючи в руках свічечки ми дякували Богу за попередні дні. Кожен з нас виходив у центр кола й говорив за що дякує, за що молиться і клав свічечку на землю. В кінці з усіх свічок утворювався хрест, в такий спосіб знак хреста об'єднав нас у спільноту. В інші вечори ми молилися молитви Тезе. Ці вечори найбільше припали мені до душі і усім дуже сподобались.

Не можу не згадати наш похід на гору Маковицю. Було важко, жарко, високо, але воно того вартує! Ця неймовірна панорама змусила нас забути про всі труднощі, ми насолоджувались красою Карпат, красою сотвореного Богом світу, зробили купу фотографій і співаючи з посмішками на обличчях спустилися додолу. Також, одного дня всі разом вирушили до Буковелю. Там ми і на підйомнику каталися, і в озері купалися, і краєвидами милувалися, одним словом, було дуже кльово!

Також поміж розваг на науки був вечір присвячений притчам з Біблії, тому кожна команда мала у сценічних образах показати якусь притчу. І ще було багато, багато всього цікавого... А ось останнього дня ми грали Велику гру, яка всім дуже сподобалась і ще більше здружила команди. А перед тим, як лягати спати ми зібрались на молитву, під час якої зробили своєрідне «спалювання гріхів»: в такий спосіб всі зробили іспит совісті та підготувалися до Сповіді. Кожен написав на листочку свої гріхи і по черзі їх спалював.

Я і кожен з нас надзвичайно задоволений табором, адже кожен день був дуже активним, веселим та незабутнім. Хочу наголосити, що табір був загально конфесійним, для кожної молодої особи, яка прагне або навіть віддалено бажає зустрічі з Христом, це була унікальна можливість спілкування молоді, пізнання незбагненого, досягнення чогось недосяжного або ж просто набуток корисних знань та навиків. Дякую організаторам табору: отцю Віталію за духовний супровід, підтримку, братам семінаристам за катехитичні науки, банси, сестрам-мироносицям за теплий прийом і смачні страви. Також  хочу висловити особливу подякувати нашому отцю пароху Ігорю Онишкевичу за надану можливість бути учасником цього табору.

Христина Макар, спеціально для «Оранти»