Понеділок, 01 червня 2015, 21:08

- Прийди, Духу Святий, любове Отця і Сина, запали наші серця вогнем Своєї любові.

Людський розум, завдяки власному праву вибирати, яким наділив його Господь, допомагає своєму серцю і душі шукати Бога, у різний час та спосіб. Хтось осягає і пізнає Бога ще у ранньому віці, комусь до цього осягнення варто йти довгим шляхом. Та і в першому, і в другому випадку людський розум пізнає усю красу всього сотвореного Богом світу, показує, що Бог спрямовує все у світі до якоїсь найвищої мети – життя вічного.

Сьогодні людина може дуже добре знати Святе Письмо, але це знання не наближає її до Бога, якщо вона не відкриває своє серце на поклик Бога.

«Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів! (1-ше послання Петра 4:8); «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матв. 5:43-48)»

Христос сказав: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. (Об'явлення 3:20); Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене (Матв. 15:8); Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! (Римлянам 12:9); А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! (Колосянам 3:1)»

Христос відкривається тим, хто любить Його і береже заповіді Його. Люди, які не сокрушені серцем, неспроможні приймати Бога таким яким Він є: щирим, милостивим, люблячим, довготерпеливим, милосердним, неспроможні пізнати усю велич Його незламної любові. Про таких людей Христос говорить: «І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! (Мат. 13:14,15)»

Від так, ми розуміємо, що не може бути протиставлення серця і розуму, вони мають діяти як одно в повній гармонії. Тому, коли людина усім серцем приймає Бога, то розуміємо, що вона приймає Його всім своїм розумом: усіма думками, діями, вчинками. У пізнанні Бога людина, яка прагне Його осягнути у повноті, дещо схожа до вченого, який намагається досягти найкращого результату у своїх дослідженнях. Адже вчений, коли щось досліджує, зі своїми набутими знаннями, напрацьованими переконаннями, також вірить в те, що щось винайде. Щось схоже, в міру духовного удосконалення, проходить людина, вона все більше й більше відчуває присутність Бога і її віра трансформується у повну переконаність, у догму – Бог є, Бог живий, Бог – це любов. Що стає для неї беззаперечним і безапеляційним фактом. «А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов! (1-ше послання Коринфянам 13:13)»

Цю божественну безмежну любов Бога людина може збагнути через призму присутності у людському житті Христа. Хто знає Христа, той може уявити хто такий Бог. Христос-Бог прийняв тіло людини, став Богочоловіком, щоб нагадати людині, що вона теж сотворена на Образ і Подобу Божу. У кожній людині живе Христос-Бог, це Його чіткий «слід»/присутність у сотвореному Ним світі. «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. (1-ше послання Коринфянам 13:4-84)»

У сучасному світі здебільшого зустрічаємось з підміною понять. Істинна Любов стає просто любов’ю до того, хто симпатизує. А ще частіше зустрічаємось з повною зневірою у любові і все лише через призму людських немічей. Тривіальна людська любов, що лежить у горизонтальній площині суспільства, а радше її нереалізованість, знівелювала вертикальну любов Божу, породила сумнів, зневіру, розчарування. Найпершим і найголовнішим завданням практикуючого сучасного християнина є своїм свідомим прикладом відродити затерті паростки віри, які плекатимуть зерна нової любові, любові до Бога, бо Бог ніколи не переставав нас любити.

Для дослідження та умовиводів про пізнання Бога через Божу любов у сучасності були обрані твори та висловлювання наших сучасників, провідних отців церкви. Щоб полегшити сприйняття, дуже стислі виклади думок кожної провідної особистості подані почергово.

Папа Римський Іван Павло ІІ

У Євангелії сказано «Ніхто не благий, окрім одного Бога». Мовою нашої епохи звучить так: тільки Бог є безпосередньою основою всіх цінностей, тільки він надає остаточного сенсу нашому людському буттю. Тільки Бог є добро. Чому тільки Бог є благим? Тому що Він є любов. Таку відповідь дає Христос словами Євангелії, а понад усе свідчить про це Його власне життя і смерть. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав...» Саме тому Бог добрий, бо «Бог є любов». Сьогодні Христос є вчителем і приятелем, сьогодні Христос — розіп'ятий і воскреслий, Він завжди той самий, що учора, сьогодні, навіки.

Бог є безмежно милосердним, про це свідчать слова Пречистої Діви Марія під час відвідин Єлизавети, жінки Захарії: «Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його». Ці слова, вже з першої миті Втілення, відкривають новий погляд у майбутнє історії спасіння. Пречиста Діва Марія є також тією, яка пережила таїнство Божого милосердя й одночасно, через жертву свого серця уможливила об'явлення Божого милосердя для цілого світу. Пречиста Діва Марія знає його ціну і знає, яким великим воно є. Божа Мати була першою учасницею тієї «милосердної» любові, яка проявилася незважаючи на моральне та фізичне зло. У Ній та через Неї Божа любов безнастанно виявляється в історії Церкви й людства.

Архієпископ УГКЦ Любомир Гузар

Сім’я – це основна одиниця, в якій людина стає особистістю, розвиває і втілює свої Богом дані дари, саме там зароджується Божа любов. Найперше, через сім’ю, через батька і матір, Господь Бог передає свою любов, дар життя – родиться дитина. Звісно, що перші, хто нею займаються, є батько і матір, але й дитина коли дивиться в обличчя батька чи матері відчуває і розуміє присутність іншого. Свідомі батьки завжди утілять цю Божу любов в своє дитя. Отой поцілунок матері чи батька – це щось надзвичайно важливе. І це свідчення того, що в сім’ї є любов. Поцілунок для дитини, немовлятка, передає оте відчуття материнської – батьківської любови, Божої любови.

Бог у своїй любові несе мир світу. Для прикладу, Свята Літургія, найважливіша з усіх молитов, починається словами: «У мирі Господеві помолімося. За мир з висот… помолімося. За мир всього світу… помолімся». А закінчується проханням до Господа: «Мир світові даруй, церквам Твоїм, Богом береженому народові нашому, правлінню і всім людям Твоїм». Мир – це дар від Бога, котрий ми можемо прийняти і ним втішатися, але за умови, що виконуватимемо Божу волю. Це значить, що будемо плекати справедливість і щиро бажати одне одному добра, любити одне одного.

З Божою допомогою, у світлі Господньої любові і милосердя, скріплені молитвою, – можемо долати всі перешкоди, можемо знаходити прості, але дуже ефективні рішення, можемо сповнитися наснагою стати на бік добра. Божа любов є головним рушієм на шляху до пізнання істини, тобто Бога. Власне, на двох елементах – чистоті серця та бажанні добра всім іншим – побудоване те, що називається любов’ю.

Папа Римський Бенедикт XVI

Боже батьківство є безмежною любов’ю, але «як можна думати про всемогутнього Бога, споглядаючи на Христовий хрест?» Саме віра спонукує нас зрозуміти, що Божі думки відмінні від наших, і Його всемогутність є іншою, не автоматичною та самовільною, але позначеною свободою. Божа всемогутність виявляється в любові, милосерді, прощенні, у прийнятті нашої свободи та постійному закликові до навернення серця. Людська віра є відповіддю на любов Бога.

Пізнання живого Бога є шляхом до любові, однак, це постійний процес: любов ніколи не закінчується, ані не стає абсолютно досконалою, вона є милосердною любов’ю, щоб відкривати серця до ближньої людини. Цей процес є усвідомлення того, що Господь нас любить, що нам прощає і навіть служить. Господь, Котрий схиляється для того, щоб обмити ноги апостолам і пропонує себе самого на Хресті, щоб притягнути людство до Божої любові.

«Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Ів. 4, 16). Ці слова з Першого послання Івана особливо чітко відтворюють суть християнської віри, християнський образ Бога і образ людини та її життя, який з нього [образу Бога] випливає. Крім цього, у тому самому стиху св. Іван подає, можна сказати, формулу християнського життя: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має». Ісус Христос – втілена любов Бога, а Боже милосердя це вияв тринітарної любові. Божа любов є справедливою любов’ю.

Верховний Архієпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав Шевчук

Важко є говорити про Божу любов у світі, який Його не знає. Та серце Христове є нічим іншим, як запрошенням людини до взаємності у любові до Бога. Це є запрошення кожному з нас відповісти любов’ю на любов. Ісус Христос казав Своїм учням: «По тому пізнають люди, що ви є Мої учні, як матимете любов між собою». А євангелист Іван каже так: «Хто каже, що любить Бога, а ненавидить свого брата, той брехун і неправдомовець. Бо неможна любити Бога, Якого ти не бачиш, якщо ти не любиш свого ближнього, якого бачиш». Про ту умову любові людини до Бога Христос Сам навчає так: «Хто любить Мене, той заповіді Мої зберігає і того Отець Мій полюбить і Ми прийдемо до нього і в ньому, в тій людині, у серці тої людини, закладемо житло». 

Бог нас продовжує любити і та любов є оживляючою, спасаючою, яка не дає можливості нам загубитися на тих непростих дорогах сучасного людського життя. Тільки та любов може бути фундаментом щасливої сім’ї і родини, бо людина покликана любити і бути любленою. Але хто не любить Бога і не відчуває себе любленим Богом, той не вміє любити ні своєї Батьківщини, ні свого народу, ні своєї землі, ні інших людей. 

Пречиста Діва Марія є та, що свідчить нам: Бог любить нас. Вона тримає на руках Боже Слово, Сина Божого і Сина Марії, Якого дарує нам, як знак любові Отця у Дусі Святому. Ми б нічого не знали правдивого в житті про Бога, якби Він нас не любив. В отій безмежній, незбагненній для нас любові є ключ до розуміння того, ким є Бог. Бог є Любов. 

Папа Римський Франциск

Щоб пізнати Бога потрібна любов, самого розуму замало. Бог випереджує нас у любові. Бог – це любов! І лише прямуючи шляхом любові можливо пізнати Бога, розумної любові, любові, супроводжуваної інтелектом, але любові!. А тому, хто запитає: «Як можу любити когось, кого не знаю?», – Папа відповідає: «Люби тих, які поруч з тобою! Саме в цьому й полягає вчення про дві заповіді. Найважливішою є любити Бога, тому що Він є любов’ю. А друга – це любити ближнього. І щоб дійти до першої, ми повинні здійматися по сходинках другої: через любов ближнього доходимо до любові Бога, Який є Любов’ю. Лише розумно люблячи, але – люблячи, ми можемо дійти до тієї любові».

Мова йде про стійку, сильну любов, любов вірну, яка об’являється, згідно з ключовим словом цього періоду, у Його Сині, Який прийшов, щоб нас спасти. Це конкретна любов, любов діл а не на словах. Щоби пізнати Бога, потрібне все життя, шлях любові, пізнання, любові до ближнього, любові до тих, які нас ненавидять, любові до всіх. Бо не ми обдаровуємо Бога любов’ю, але «Він полюбив нас і послав Свого Сина, як жертву надолуження за наші гріхи». Отож, «Божу любов ми можемо споглядати» в Ісусі, а йдучи за Його прикладом, крок-за-кроком «наближаємося до любові Бога, до пізнання Бога, Який є любов’ю». І любов Бога випереджує нас. Бог нас любить ще перед тим, як ми почнемо Його шукати.

Він завжди на нас чекає і застає нас зненацька. Він – Отець, Він – наш Батько, Який дуже нас любить, Який завжди готовий пробачити. Завжди, не лише один раз, але 70 разів по 7. Він – немов батько, сповнений любові, і щоб пізнати цього Бога, Який є любов’ю, ми повинні здіймати вгору сходинками любові до ближнього, через діла милосердя, яких нас навчив Господь. Святий Павло нагадує, що «Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом (Еф 2,4). Хрест Христовий є найвищим доказом милосердя і любові Бога до нас, Ісус полюбив нас «до кінця» (Ів 13,1), тобто не тільки до останньої миті Свого земного життя, але й до крайньої межі любові. Якщо при сотворенні Отець дав доказ Своєї безмежної любові, дарувавши нам життя, то в стражданнях і смерті Свого Сина Бог дав нам доказ доказів: Він прийшов, щоб страждати і померти за нас. Таким великим є Боже милосердя: Він любить нас, нам прощає; Бог прощає все і прощає завжди».

Ця безкорислива Божа любов проявляється протягом всієї історії спасіння. Господь обирає Свій народ не тому, що він на це заслуговує, а тому, що він найменший від усіх інших народів. І коли настає «повнота часу», незважаючи на те, що люди багато разів порушували завіт, Господь Бог не тільки не залишив їх, але уклав з ними новий завіт у крові Ісуса – новий і вічний союз, завіт, якого ніщо не може порушити.

Бог усе прощає і прощає завжди. Не втомлюймося просити прощення! Таїнство Примирення, у дійсності, дає змогу з довір’ям приступити до Небесного Отця, щоб мати певність у Його прощенні. Він дійсно «багатий милосердям» та щедро виливає його на тих, які прибігають до Нього із щирим серцем, щоб досвідчити Божу любов, що є плодом Його благодаті.

Пізнання Бога через Божу любов у сучасності - праця Любові Михайлюк, «Оранта»