Світлий понеділок: традиція святкування
Понеділок, 13 квітня 2015, 01:06
Празник Воскресіння Христового ще називають Святом Пасхи чи Великдень від того що це дійсно «Великий день». Слово «пасха» означає (з єврейської мови) «перехід» і «ягня». Свято Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з Єгипетської неволі, а для нас християн – символізує перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя.
Ці святкування Великодня не завершуються лише Неділею, а продовжуються у так звані «Світлий Понеділок» і «Світлий вівторок».
Церковні дзвони на Великдень сповіщають про перемогу Ісуса Христа над смертю і пеклом.
У Світлий понеділок прийнято після Богослужіння відвідувати своїх рідних, обмінюватись крашанками і паскою. Паска, крашанки і писанки – символи Христового Воскресіння.
Існує переказ, що Марія Магдалина, яка проповідувала науку Ісуса, прийшла до римського цісаря і подарувала йому червону крашанку зі словами «Христос Воскрес!».
Обливання – це очищення водою і знак симпатії
За народною традицією, яку в Галичині бережуть століттями, Світлий Великодній понеділок називають обливаним. Із давніх-давен було прийнято, що хлопці обливали дівчат чистою холодною водою. У такий спосіб вони демонстрували свої симпатії до дівчини. За що отримували у подарунок крашанку. Цей стародавній звичай означає весняне очищення водою.
Дотримувались цієї традиції у деяких регіонах сусідньої Польщі, а в багатьох католицько-православних державах прийнято у цей день купатись у джерельній воді.
І саме в ці дні в нашому народі є гарні звичаї, що перейшли до нас від наших предків: це постійні дзвони (у багатьох селах люди по черзі йдуть щоб дзвонити). Сам дзвін означає перемогу над смертю, сповіщення доброї новини, що Христос Воскрес! Це благословення великодніх кишиків з різними стравами (яйця, шинка, ковбаса, хрін…). Освячене споживають на великодньому сніданку після відправи, де всі разом зібрані і діляться «великоднім яєчком», писанкою.
Ще одним чудовим обрядом є гаївки (інша назва веснянки, гагілки, ягілки, риндзівки) – старовинні слов’янські обрядові пісні, пов’язані з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Це співи, які возвеличували прихід весни, це було свято весняне – люди раділи приходу весни! Деякі дослідники назву “гаївка” виводять від слова “гай”. При багатьох співах-гаївках дівчата, тримаючись за руки, ходять зигзагоподібним шнуром (“кривим танцем”) – як зауважує один дослідник, “точно так, як би поміж деревину ходили”
Із прийняттям на наших землях християнства поганський обряд поклоніння весні поступово перейшов у традицію Великодних свят, котрі знаменують уже справді розквітлу весну. Слово “Великдень” узяте із Євангелія Святого Івана (19,31). Гаївки у християнській традиції символізують радість і Весни, і Воскресіння Христового.