Четвер, 12 лютого 2015, 14:55

З самого ранку в кабінеті Богдана Гаврилишина гості. Це група молодих хлопців і дівчат, що прийшли до нього на зустріч перед своєю навчальною поїздкою в Австрію. Відомий економіст, меценат, пластун дає поради на що звернути увагу і який досвід вони обов’язково повинні перейняти. Він вірить, що молодь змінить Україну.

Для цього й створив спеціальний благодійний фонд. В розмові з Радіо Свобода 88-річний фундатор економічного форуму в Давосі, колишній радник трьох українських президентів, член ініціативної групи Першого грудня та Римського клубу пояснює: світові потрібна зміна парадигми, за якою Україна вже почала жити на Майдані.

– Ви давно говорите про те, що світові від конкуренції вже давно потрібно перейти до спільних дій. Як Ви оцінюєте ці спільні дії в світлі того, що відбувається в Україні сьогодні?

– Україна багато робить, щоб вилікувати світ. Більшість країн зараз в дуже поганому стані і люди в цих країнах не дуже щасливі. Через економістів, показником прогресу суспільств є зріз ВВП на особу. Показником є гроші, а людина не має цінності, людина – це ресурс. Тому світові потрібна нова парадигма. – Вона полягає в підході, що я маю зробити для себе і для держави, а не що для мене має зробити уряд. І друге, це дійсно, перехід з конкуренції на співпрацю. Я як член наглядової ради Світової академії мистецтва і науки порушив це питання і запропонував, що я створю лист обов’язків, загальну декларацію обов’язків людини, а не тільки прав. В академії таку ідею сприйняли з великим ентузіазмом.

Треба починати діяти з почуття обов’язку, а не тільки за інструкцією. Тобто на Майдані ми вже жили і діяли за тією новою парадигмою. Завдяки цьому ми є попереду світу

Розумієте, через Майдан і російську агресію наша плюроетнічна держава перетворилася на плюроетнічний, але патріотичний політичний народ. На Майдані створили різні служби: медичну, релігійну, освітню, з’явилася бібліотека. Люди там співпрацювали. Це не було розпорядження уряду, люди відчули, що це їхній обов’язок щодо України, своїх громадян. Так само, як люди, що пішли в АТО відчувають, що це їхній обов’язок обороняти Україну. Треба починати діяти з почуття обов’язку, а не тільки за інструкцією. Тобто на Майдані ми вже жили і діяли за тією новою парадигмою. Завдяки цьому ми є попереду світу.

– Але, якщо маленькі українці почали діяти за цією парадигмою, то чи зможуть діяти за нею наші політики?

– Саме тому ми й продовжуємо програму «Молодь змінить Україну». Адже потрібні трансформації не лише в тому, щоб можливо була інша структура парламенту, статус країни чи інша економічна система, потрібні інші люди, які зможуть співпрацювати, а не конкурувати. Ми не влаштовуємо жодних курсів для лідерів, адже вони виникнуть самі собою. А у нас лідери ті, що створили свою партію, бо мають на це гроші. І працювати з іншими їм стає важко. Тому й зрозуміло, чому так багато часу пішло на створення коаліції. Ментальна система цінностей тих людей повинна трансформуватися. В нас завжди було забагато гетьманів, а замало послідовників.

– Чи можете навести якийсь конкретний приклад змін?

– До прикладу, було б набагато краще, якби ми не мали прем'єр-міністра, а мали голову Ради міністрів. Я так кажу не тому, що хочу критикувати Яценюка, а тому що можна змінити поведінку людей, змінюючи струтуру. Голова Ради міністрів був би як диригент, коли всі одне одного підтримують, а не так, що хтось робить одне, а хтось зовсім інше.

– Зараз певна кількість молодих людей зайшли в парламент. Це свіжа кров, яка повинна змінювати систему, але замість цього вони інтегрувалися в систему, адже пішли на вибори у складі політичних партій. Яку роль у трансформації України відіграють вони?

Молоді політики допоможуть в трансформації України, але більшу роль відіграє та молодь, яка після них піде на вибори до Верховної Ради. Вони будуть меншістю, але окремою і будуть думати лише про майбутнє й інтереси України

– На них тисне партійний інтерес плюс одіозні політики, які давно мали б бути люстровані. Їм дуже важко писати і впроваджувати потрібні закони. Я теж переживав це, будучи радником президентів. Мої поради не були навіть зрозумілі, а якщо й були зрозумілі, то не підтримували інтересів тих людей. Фактично для мене це була даремна трата часу і енергії. Тому в січні 2005 року я перестав бути радником, адже відчув: Ющенко не використає тієї хвилі можливостей, які створила для нас Помаранчева революція. Ці молоді політики допоможуть в трансформації України, але більшу роль відіграє та молодь, яка після них піде на вибори до Верховної Ради. Вони будуть меншістю, але окремою і будуть думати лише про майбутнє й інтереси України.

Крім того, багато людей були на Майдані і хочуть йти в міські і облради, але участь в Майдані їх ніяк не кваліфікує. Тому ми також створили школу депутатів, щоб підготувати людей йти на місцеві вибори. Вони теж будуть йти туди групами і можливо створять більшість в тих радах. Це не лише моя думка, це детальна концепція. В своєму звіті ми показуємо ці два паралельні шляхи трансофрмації України.

Концепція трансформації України Богдана Гаврилишина

– Тож якою повинна бути Україна після трансформації?

– Вона має мати чотири складові: повну політичну свободу, певний рівень економічного добробуту для всього населення, соціальну справедливість і симбіоз з біосферою. На жаль, влада сьогодні немає такої ясної картини. Я навіть не чую, щоб про це говорили.

Ірина Стельмах. http://www.radiosvoboda.org/