Субота, 13 грудня 2014, 00:02

«Величаємо Тебе, святий апостоле Андрію Первозванний, і шануємо святу пам'ять Твою…» (величання свята)

Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ мають у своїй історії просвітителя. Великою честю для багатьох народів стало перебування на їхній землі учнів Христа Спасителя — святих апостолів. Славить похвалами Рим апостолів Петра і Павла, Індія — Фому, Єгипет — Марка, через яких народи, що перебували у темряві невідання, просвітилися світлом істинного богопізнання.

Святий апостол Павло заповідав нам: “Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і... наслідуйте віру їх”(Євр. 13,7). Слухаючи заклик апостола язичників, свята Русь - Україна славить і вшановує Андрія Первозванного, який пройшов наші землі з проповіддю Слова Божого від Криму до Києва.

Святий апостол Андрій Первозванний першим із апостолів послідував за Христом, а згодом привів до Нього і свого рідного брата – святого апостола Петра.

Святий апостол Андрій, пам'ять якого свята Православна Церква вшановує сьогодні 13 грудня за новим стилем, належить до числа апостолів Христових. Саме він був першим єпископом Константинопольської Церкви. Саме апостол Андрій був одним із великих сподвижників Христових.

Слід зауважити, що Андрій Первозванний — один з дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Родом із Віфсаїди, був братом Симона (апостола Петра) та учнем Іоанна Хрестителя. Первозванним його називають у Православній Церкві тому, що, згідно з Євангелієм від Іоанна, він був одним з тих двох перших мешканців Галілеї, яких Христос покликав з собою і проповідував їм своє вчення. Ім`я другого залишилось невідомим, а про Андрія далі сказано, що він розповів про Ісуса своєму братові Симону і привів його до Христа. Проте, в Євангеліях від Матвія та від Марка подана інша версія: що Ісус Христос зустрів першими одночасно і Петра, і Андрія.

Через ці розбіжності в біблійних текстах, католики однозначно визнають першим і головним серед апостолів Петра (як старшого серед двох перших учнів-братів), а у Православній Церкві апостол Андрій користується особливою повагою.

Одним з виявів такої особливої поваги є те, що виникнення Києва, міста, звідки православна віра поширилася на всю Київську Русь, наші предки пов`язували з іменем саме Андрія Первозванного. За літописним переказом, майже дві тисячі років тому апостол Андрій, під час своєї третьої подорожі з християнською проповіддю в землі скіфів, побував на схилах Дніпра, де згодом виник Київ, і освятив це місце, встановивши тут хреста. Андрій Первозванний передрік славу і велич «Єрусалиму землі руської»: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє Благодать Божа, і місто велике має бути тут, і церков багато Бог поставить». Ці слова апостола, сказані ним своїм учням, донесено до нас ченцем Києво-Печерської лаври Нестором-Літописцем у «Повісті минулих літ».

Життєвий шлях апостола Андрія Первозванного до кінця віків буде взірцем  для наслідування віруючому, і тому хто шукає справжнього свого призначення на землі.

Первозванний апостол переніс багато страждань і мук від язичників: його виганяли з міст і били. Його побивали камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий продовжував невтомно проповідувати людям про Спасителя.

Його трудами виникали християнські церкви, де він поставляв єпископів і священиків.

Останнім містом, куди прийшов первозванний Апостол і де йому прийшлось постраждати за Христа, були грецькі Патри. В цьому місці Господь через свого учня явив багато чудес. Недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. Полум’яне слово проповіді просвітило світлом істинної віри майже всіх місцевих жителів. Однак серед язичників залишався ще правитель міста, який і наказав розіп’яти Апостола, чим думав принизити проповідь святого апостола Андрія Первозванного, оскільки той постійно прославляв силу Хреста Господнього.

Апостола Андрія розіп’яли на Хресті у вигляді букви „Х”. З того часу цей вид хреста називають Андріївським хрестом.

І під час жорстокої страти апостол прославляв Господа і не припиняв проповіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: „Господи, Іісусе Христе, прийми дух мій”. Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозванного уже відійшла до Господа.

Мученицька кончина апостола Андрія стала природнім підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественному Учителю.

Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки старанням благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення. Прийнявши віру візантійську, єпископи якої ведуть преємство від апостола Андрія, наша Церква отримала ще один благодатний зв’язок зі святим Апостолом. З того часу пам’ять апостола Андрія Первозванного особливо шанується в нашій Українській Православній Церкві і серед нашого благочестивого народу.

Одна з найвідоміших вулиць Києва — Андріївський узвіз має його ім`я. На узвозі височіє пам`ятка архітекури українського бароко — Андріївська церква.

В нас в Україні дуже велично і благоговійно вшановують пам'ять святого апостола Андрія Превозванного, так як він вважається основоположником Української Церкви. Саме його святі проповіді лунали тут до наших пращурів, і закликали вірити у Ісуса Христа. Саме його слова стали тим лейтмотивом, і здійснилися повністю через майже 2000 років, коли дійсно Господь запалав лампаду своєї Божественної благодаті.

Тож будемо і ми усі шанувати і зігрівати пам'ять про святого апостола взиваючи: «Святий апостоле Андрію моли Бога за нас».
Андрій ДИГІДЬ, кандидат богословських наук, викладач КПБА

Молитва до св. ап. Андрія Первозванного.

Первозванний апостол Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Церкви послідовнику верховний, всехвальний Андрію, славимо і величаємо апо­стольські труди твої, з радістю згадуємо твоє благословенне до нас пришестя, ублажаємо чесні страждання твої, шануємо святу пам'ять твою і віруємо, що живий Господь і жива душа твоя і з Ним повіки перебуваєш на небесах, звідки і любиш нас тією ж любов'ю, якою ти полюбив нас, коли Духом Святим передбачив наше до Христа навернення, і не тільки лю­биш, але і молишся за нас Богу, бачачи у світлі Його всі наші біди. Так віруємо і так цю нашу віру сповідуємо у храмі, що в ім'я твоє, святий Андрію, славно збудований; віруючи ж, проси­мо і благаємо Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами, які Він завжди слухає і приймає, подасть нам усе по­трібне для спасіння нас грішних; щоб як ти зразу за голосом Господа, залишивши сіті свої, впевнено пішов за Ним, так і кожний із нас нехай не шукає своєї користі, але про те, що на благо ближнього, і про небесне покликання нехай помишляє. Маючи ж тебе заступником і молільником за нас, уповаємо, що молитва твоя багато може перед Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, Йому ж подобає всяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки віків. Амінь.