Повчання про молитву і тверезість святих великих старців Варсонофія та Іоана
Середа, 15 жовтня 2014, 13:05
Досконала молитва полягає в тому, щоб бесідувати з Богом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли й почуття. Людина входить у такий стан, коли вмирає для всіх людей, для світу и для всього, що в нім є. І такий більше нічого не має говорити Богові в молитві, а лиш: «Нехай буде воля Твоя в мені», — та її мати в умі, що стоїть перед Богом і з Ним бесідує.
Творити молитви в кінці свого молитовного правила про мир Церков, про владу, про всіх людей, убогих, вдів та про інших — добре, бо про це заповідав апостол. Але, виконуючи це, треба усвідомлювати себе негідними й такими, що не мають на це сили. Добре молитися і про кожного, хто просить молитви. Бо слово апостола: «Моліться один за одного, щоб вам видужати» (Як. 5, 16). Дехто й за апостолів молився. Хто не дбає про заповідь, той сам себе осуджує, а тому можеш чи ні, присилуй себе виконувати заповіді.
Як сподобитися чистої і духовної молитви? — Позаяк Господь наш Ісус Христос мовив: «Просіть, і вам дасться; шукайте і знайдете; стукайте, і вам відчинять» (Лк. 11,9), то молися самому благому Богові, аби Він послав Святого Духа Утішителя, і той, прийшовши, навчить тебе усього й відкриє тобі всі тайни. Його шукай собі в керманичі. Він не допустить омани чи розсіяння в серці, не допустить недбалости чи зневіри або дрімоти думки. Просвітить очі, утвердить серце, піднесе ум. До Нього припади, Йому віруй, Його полюби, бо він умудряє безумних, насолоджує думку, подає силу, чистоту, радість і правду, вчить довготерпіння й лагідності, любови і миру та їх дарує.
Як досягти зворушення в молитві, читанні і псалмоспіві? — Зворушення приходить від постійного спогадування. Молільник має пригадати свої вчинки і те, як судять грішників, що чинять щось подібне, та страшний голос: «Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний» (Мт. 25, 41). А під час читання і псалмоспіву (зворушення залежить від того), чи людина спонукала свій ум бути уважним щодо слів і прийняла до своєї душі силу, яка в них міститься. Від благих — аби бути старанним у доброму, від тих, де сказано про відплату за зло, — аби уникнути кари, що загрожує тим, які чинять зло. А роздумуючи про це, не слабни, якщо й надалі залишатиметься в тобі згадана нечулість, бо Господь милостивий, щедрий і довготерпеливий, Він приймає нашу старанність. Завжди згадуй псалмоспівця, що мовить: «Терпеливо надіявся я на Господа, і Він зглянувся на мене» (Пс. 39, 1). Повчаючись у цьому, вповай, що незабаром зійде на тебе Божа милість.
Коли я намагаюся старанно вникати в сенс висловів псалмоспівця, часто трапляється мені від них перейти до лихих помислів. Коли побачиш, що ворог ухитрився наслати тобі боротьбу через самі слова псалмоспіву, то не варто намагатися особливо старанно заглиблюватися в текст псалмів, а слід читати їх уважно й не відволікатися. Бо якщо ти будеш лише промовляти слова псалмів, то вороги, знаючи їхню силу, не зможуть повстати супроти тебе, і такий псалмоспів послужить тобі замість моління до Бога і для перемоги над ворогами.
У молитві найбільше треба спостерігати, аби все віддавати на волю всемогутнього Бога, і самою метою молитви має бути те, щоб наше прохання було за Божою волею.