Середа, 27 серпня 2014, 07:34

Маленьке жабеня народилося на дні колодязя. То був маленький круглий колодязь, який стоїть у кожному селі. І це жабеня було таке раде, воно гралося на дні і думало, що має всю воду світу.

Але одного разу, трішки вирісши, воно вирішило піти в мандри. Побачивши над головою світло, жабеня зважилося вилізти з колодязя. І озирнувшись довкола побачило ставок. Воно не йняло віри своїм очам. Ставок був у тисячу разів більшим від того місця де воно жило. Жабеня набралося відваги ще раз і прийшло до велетенського озера. Воно завмерло перед ним не знаючи що й думати.

І от врешті-решт дійшло воно до океану. Де могло бачити лише безкраю воду. І це неймовірно вразило жабеня. Воно почало розуміти, яким обмеженим було його мислення. Воно вважало, що йому належить уся вода світу а насправді, мало лише краплину з того, що приготував йому Бог.

Ми подібні до маленьких жабенят. Наше мислення обмежене. Ми – продукт свого довкілля. То ж прагнімо вийти за межі звичного, розширюймо свій кругозір, мріймо великими мріями. У Бога є океани, і Він хоче, щоб ми втішалися ними.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)