Головна

«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІV

Отож, тепер перейдемо до наших висновків. І як завше, бажаю приємного вам прочитання!

Аналіз анкетування «Сміх як феномен» серед студентів Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Саме анкетування варто розглядати як емпіричний виміру феномену сміху. Дане опитування було проведене у січні-лютому 2013 р. серед студентів НаУКМА, в котрому взяли участь близько ста респондентів.

Анкетування є авторською анкетою, що складається із запитань, котрі мають на меті: висвітлити власну позицію респондента стосовно поняття гумор, іронія, сміх – в принципі та у прикладному варіанті – стосовно конкретної культури; проаналізувати розуміння кордонів феноменів, їхні найхарактерніші, найтиповіші конотації; дати визначення декотрих з понять; зробити власні припущення, що стосуються, наприклад, часових категорій. Перед тим, як підійти до аналізу відповідей, зазначу, що анкетування було анонімним – аби респонденти відчували себе цілком невимушено. Український варіант анкети (див. рис. 1), з котрим можна ознайомитись у додатках роботи, подає ряд запитань – як відкритих, так і з уже запропонованими варіантами, що є основою третьої частини.

Говорячи мовою статистики, анкета складається із 17 запитань, де перші три стосуються респондентів: їхня стать, вік, місце проживання. Отже, з 97 респондентів, що взяли участь в опитування віком від 17 до 25 років, середній вік становить 21 рік. З них 75 – це жінки, відповідно 22 – чоловіки. 92 респонденти є жителями України, інші – жителі Бельгії, Данії, Австрії, Країни Чудес та Найкращої в світі Країни (згідно відповідей респондентів на третє запитання анкети: У якій країні Ви проживаєте? ). Як бачимо, респонденти навіть до такого питання підійшли з гумором ))

З 14 запитань, що стосуються тематики сміху, 9 присвячені саме феномену сміху, 3 – жарту, 1 – радості, 1 – іронії.

1.  Питання, що стосується іронії: «Іронія – це..?» , де варіанти відповідей є:

В) певний спосіб спілкування – 38;

А) прояв інтелекту – 36;

Б) вивищення себе над іншими – 8;

Г) природне поводження особи – 3;

Ґ) інше –

Насміхання – 2;Чорний гумор – 1;Гумор – 1;Критичність – 1;Прогрес особи – 1;

Абстракті відповіді на зразок «сприйняття світу дійсності», «страх і радість» - 6.

Отож, іронія для більшості є способом спілкування, тобто на думку респондентів вона не має чіткого конотату – позитивного чи негативного. Іронія – це радше можливість особистого поводження[1]. В той же час, майже така сама кількість відповідей на користь того, що іронія – прояв інтелекту. Іншими словами – своєї передової позиції, котра в такий спосіб буде підкреслена[2]. Себто, бути іронічним, на думку респондентів-могилянців, означає не що інше, як рису поведінки, характеристику особи. По суті, іронія a priori не є ані позитивною, ані негативною, але радше підкреслює інтелектуальний статус іроніка.

2. Питання про радість: Чи можна сміх ототожнювати з радістю? На що відповіді були:

А) так – 56 респондентів;

Б) ні – 41 респондент.

Це – варіант відповіді на питання – чи можна у християнській культурі радість прирівняти до сміху. Тому виникає теза, що такий сміх, який пов'язаний з емоціями і є характерний для особи, що має внутрішнє благородство душі, «типовим» сміхом вважає більшість респондентів.

Тепер перейдемо до теми жарту (або ж дотепу). Для цієї категорії у анкеті було виділено 3 запитання, серед котрих маємо наступні.

1.  Чи любите Ви жартувати над собою?

Відповіді були такими:

А) так, майже завжди – 46 респондентів;

Б) так, але нечасто – 40;

В) ні, але інколи – 10;

Г) ніколи – 1.

2.Кому Ви «дозволяєте» жартувати над Вами?

• друзям – 87 з 97 респондентів;

• батькам – 60 з 97;

• коханому/ній – 56 з 97;

• дітям –19 з 97;

• усім – 7 з 97;

• близьким/ родичам – 2;

• нікому – 1;

• людям, котрі вміють це робити – 1;

• тим, хто заслуговує на повагу – 1;

Як бачимо, найчастіше люди дозволяють жартувати над собою друзям, а не рідним чи коханим. Друзі – найвдаліша платформа для жартів, стьобу та іронії – вочевидь, тоді найкраще можна зрозуміти причини такого ставлення. До прикладу, коли ми говорили про іронію, варто згадати про Сократа і Калліаса, які будучи друзями, спілкувалися у напівсерйозному, напівжартівливому тоні. Це дозволило Калліахові зробити Сократові у формі компліменту «пришпил» - ущипливе зауваження. Їхня іронія виростала на платформі їхньої дружби.

Батьки та кохані – люди, на котрих вистачає менше довіри – аби дозволити жартувати над собою. Жарт – форма спілкування на рівні, а не з батьками, котрі мають очевидну перевагу стосовно дітей. Тому, жарт не може бути валідним в стосунках нерівності.

Цікаво, що коханим дозволяють над собою жартувати тільки 56 з 97 респодентів – здавалось би, парадоксально, адже кому, як не коханій людині чи не все можна дозволити. Можливо, це через страх бути зачепленим дорогою людиною, навіть якщо це «випадково». Жарт все-таки залишає варіант «стьобу», котрий не конче вихлюпнеться разом із сміхом – наслідки можуть бути гіркими.

3.Чи дозволяєте Ви, аби над Вами жартували інші?

-            дуже рідко, коли в гарному настрої – 31 респондент;

-            так, а чом би й ні? – 53;

-            так, але тільки віч-на-віч – 13;

І наостанок підведемо підсумок по темі сміху, де є 9 запитань.

Як часто Ви смієтесь? (умовно приблизна кількість усмішок, разів сміху за день)

дуже рідко – 29 респондентів;

нечасто – 14;

часто – 16;

доволі багато – 16;

майже безперестанку – 3;

написали дату заповнення анкети – 15 (черговий стьоб у відповідях респондентів);

не відповіли – 2;

цілий день – 2.

Аналізуючи відповіді, бачимо, що майже половина із опитаних – сміються рідко або нечасто, а тому маємо висновки: у нашій культурі сміх не є частиною корпоративної культури; сміх, усмішка – не є формою ввічливості чи формою громадської поведінки. Сміються – завжди із причини, коли справді стає смішно – а не тому, що так треба або цього вимагає етикет. Отже, за таких обставин гумор та жарти мають особливе місце в нашій культурі, а механізми спрацювання сміху – не є затертими за шаблонами.

Приклад із написанням дати замість орієнтовної «кількості» сміху на добу – це теж сміх, який є супровідною реакцією до здивування, сміх – як глум, що є цілком виправданий – для декого дане питання було абсурдним і отримало деяку дозу критики. Таким чином через свою дотепність вони викрили абсурдність ситуації – як вона виглядає для самих респондентів.

Як писав Кант, очікування повинно перетворитись в ніщо для того, аби було смішно. Тому відповідь переходить не у площину позитивну – із зазначенням приблизної кількості разів сміху (сміяння) протягом дня/доби, бо це ніяк не веселить. Перетворення відповідей у ніщо, котрі не мають абсолютно ніякої користі – дають сміховий ефект[3], який вдало видно на прикладі написання дати заповнення анкети у графі, де треба сказати приблизну кількість добового сміху. Щоправда, при перечитанні, ефект від таких відповідей з кожним разом слабшає.

1.  Чи вважаєте Ви, що сміх адекватно класифікувати у категоріях – «злий» і «добрий»?

Так – 39 респондентів;

Ні – 17;

Інколи – 41.

Так, до прикладу, якщо сміх приносить задоволення – не через заперечення, приниження іншого, а з боку, наприклад, фізіологічного (той самий лоскіт), як про це писав Кант, то такий сміх є добрим[4]. Менше половини респондентів дотримуються такої ж думки. Натомість, ще менше маркують сміх негативним конотатом. Ніцше коментує Гоббса, який написав «сміх є жахливою неміччю людської природи, і таким, котрий кожен мислячий розум хотітиме подолати».  Пригадаймо собі, що боги не втримуються від сміху навіть під час святих церемоній[5]. Гоббс коментує сміх так: «(слава викликається)…через сприйняття будь-якого недоліку чи потворності іншого, порівнюючи з чим вони самі (ті, хто сміється) піднімаються у власних очах». Він продовжує – «…багато сміятись над недоліками інших є ознакою малодушності»[6]. Отже, такий сміх – має негативні конотації.

2.  Що на Вашу думку означає вислів «і смішно, і грішно»? (відкрите питання).

Відповіді респондентів доцільно поділити на кілька підгруп, щоби простежити певну спільність характеристик.

10 респондентів відповіли, що характерним прикладом буде чорний гумор. До слова, цей вислів стосується так званого "чорного" гумору та саркастичних жартів, які можуть бути не надто приємними для об'єкта жарту, оскільки викривають його дивну чи навіть ганебну поведінку (с).

42 респонденти відповіли, що це сміх, пов’язаний із мораллю, релігією, суспільними нормами. Наприклад: коли смієшся над тим, що не є доречним, або взагалі паскудно, проте усвідомлюєш це запізно (с). І в цьому проявляється маніпулятивна сила сміху – стриматись не можеш, хоча і сміх є абсолютно недоречним[7].

17 опитаних проводять паралель до комічного, особливостями сприйняття особою подій, обставин, характеру ситуації[8]. Коли, наприклад, хтось падає, бо перечепився. Ніби і жаль людину, але починаєш реготати до сліз і не можеш зупинитися (с).

6 респондентів дали свої нетипові дотепні відповіді, як наприклад, «Могилянська свідомість», «некрофілія».

2 респондентів вважають сарказм і сатиру найвдалішими відповідниками.

20 – утримались.

3.  Який народ у Вас асоціюється зі сміхом найбільше?

Серед запропонованих варіантів відповідей були такі:

Українці – 28; Американці – 25; Євреї – 11; Англійці –4; Греки – 3; Поляки– 3; Представники мусульманського світу – 0.

Серед відповідей респондентів, котрі вони додали самі:

Італійці – 4; Французи – 2; Мексиканці – 1; Росіяни – 1; Датчани – 1; Байдуже – 1; Жоден – 1; Всі – 1; Не визначені – 11.

Згідно результатів стає очевидно, що український варіант гумору та сміху – ми дуже цінуємо – зокрема, респонденти в контексті українського сміху згадують жарти про українські дороги, інші суспільні прогалини.

На другому місці – американці, котрі беруть реванш завдяки «тупим» і «примітивним» жартам, якими насичена ледь чи не вся шоу-культура (що особливо стосується серіалів, мультфільмів).

Третя позиція у євреїв з їхнім гострим та підступним гумором. У нашій культурі побутує багато дотепів про хитрість євреїв, попри те, що єврейський народ жартує не тільки зовні, а і всередині.

Специфічний типово англійський гумор не був врахований як достатньо респектабельний, так само як і гумор давніх греків разом із їхньою блискучою іронією. На жаль, закорінена думка про Схід, котрий не сміється, вкотре підтверджується – ніхто не віддав перевагу мусульманському гумору, поряд з тим, що було дописано різні варіанти з європейськими націями.

4.  Як Ви вважаєте, сміх – це прояв у людині (можна вибрати найвдалішу одну чи кілька характеристик )

Інтелектуальної спроможності – 48; Певної культурної традиції – 23; Божественного – 17; Тупості – 3; Злості – 0;

Респонденти дописали такі варіанти:

Доброти, радості – 7; Емоцій/почуттів – 5; Все підходить – 3; Захисна реакція – 1; Інше – 9; Утрималось – 10.

Всього – 126 відповідей. Якщо розглядати їх у відсотковому співвідношенні, то 60% вважатимуть сміх проявом інтелектуальної спроможності, тобто, можливістю індивіда застосувати знання та досвід задля вирішення ситуації з гумором, коли індивід може спровокувати сміх. 29% опитаних вважають сміх спадковістю традиції, культури, в котрій перебуває індивід. Себто, сміх працює не на основі розумового аналізу, а радше згідно теорії комічного за Бергсоном – смішно, тому що така ситуація, так її розуміє індивід. І 21% вважатиме сміх – божественним проявом у людині. Такий сміх корелюється із поняттям радості – про що ми згадували при розгляді теми християнства.

5.  На Вашу думку, чи достатньо в українській культурі сміху – на ТБ, радіо, у побуті?

Так – 56 респондентів;

Ні – 41;

Більшість респондентів вважає, що достатньо сміху, чим можна потвердити вибір українців як народу, що найбільше асоціюється із сміхом (з боку самих респондентів). Втім, було багато зауважень та коментарів стосовно якості такого сміху, дотепів та жартів -  як коментували респонденти, телебачення навіть у прояві сміху мало би бути на вищому рівні.

6.  Як Ви думаєте,  на скільки сміх свідчить про щастя людини?

100% свідчить – так вважає 2 респондентів;

Майже завжди – 4;

Частіше за все – 57;

Можливо – 4;

Навряд чи – 1;

Залежить від ситуації – 5;

Сміх не означає щастя – 9;

Не визначились – 3.

Як вважають респонденти, сміх найбільш ймовірно є свідченням задоволення, радості, здоров’я, про що, також писав Кант[9]. Тобто, сміх попри свої механізми можливого егоїстичного самовдоволення, самовивищення, самоствердження у свідомості більшості має позитивні конотації. Таким чином, на думку більшості, валідними будуть теорії не З. Фрейда і Т. Гоббса, але          Е. Канта та теорії розрізнення духів.

7.  На Вашу думку, коли люди почали сміятися? (Ваша думка стосовно часу «першого сміху» на Землі) – відкрита відповідь.

47 респондентів вважають, що сміх був від початку людства (від створення людини, від Раю/Едему, відколи еволюціонувала людина)

9 вважають, що сміх з’явився при контакті з іншими (підтвердження концепції про необхідність того, хто би слухав, або ж Фрейдового розуміння феномену дотепу, котрий спрацьовує, коли є третій – який через свій сміх фактично стверджує дотепність, визнає її як валідну).

8 вважають, що сміх з’явився із виникненням розуму – тобто, сміх є радше наслідком\проявом  іронії, стьобу, дотепу.

6 пов’язують сміх із мовленням – сміх як мовленнєва гра. Це також великою мірою залежить від культури: до прикладу, англійський гумор має чимало жартів, що базуються на грі слів.

4 пов’язують сміх із дозвіллям – тобто, така собі практика від ‘нічогонеробіння’.

20 – не відповіли.

Інше – 3 (наприклад, з часів Середньовіччя, що звучить як стьоб над карнавальною культурою, або з розвитком уяви).

Вочевидь, сміх на думку більшості, є синхронним із людиною, він органічно вплетений у людську поведінку, спосіб життя. Звісно, вирішення залежить найперше від того, як ми розуміємо механізм сміху[10]. Втім, менш вірогідно, що людина сміється винятково через ситуації, що дають їй відчуття піднесення чи респектабельності стосовно себе самої.

8.  Що таке, на Вашу думку, сміх (відкрите питання).

Тут звісно, велика варіативність відповідей.

49 респондентів вважають сміх емоцією, котра найтиповіше асоціюється із радістю, світлом, наповненням душі, проте можуть бути й інші емоції.

17 респондентів вважають сміх реакцією на певний подразник – фізіологічний, розумовий чи ситуативний. Респонденти акцентували увагу на жарті, стьобі, дотепі, котрі провокують сміх. Або ж сміх виступає – як явище, котре потребує сторонньої особи, яка потвердить, визнає його через свою присутність або ж спровокує.

15 вважають сміх комплексним явищем – тобто, сміх є емоцією, біологічною реакцією організму, голосом розуму чи/та завершенням інтелектуального процесу. Сміх як комплексне явище.

Для 8 опитаних – сміх це суто біологічна реакція, пов’язана із тілесним задоволенням.

Так само 5-еро вважають сміх ключовим моментом при звільненням від накопичення в організмі гострих негативних емоцій, стресу, іншого.

3-є не змогли визначитись із відповіддю.

Отож, дане анкетування досягнуло поставленої мети – практично підтвердити теоретичні концепції стосовно сміху, жартів, іронії та радості. Респонденти в більшості розуміють сміх як емоційний вияв радості і тільки декотрі з них як можливість реваншу чи самореалізації.



[1] Таку думку мали також декотрі дослідники та філософи, зокрема про це згадує Muecke D.C. Irony and the ironic / D. C. Muecke. – NY:Taylor & Francis, 1982. – P.17. Так, D. C. Muecke пише, що кілька письменників з кола обговорення Цицероном Сократа, були свідомі, що іронія є способом поведінки.  Так само про іронічність  – як спосіб поведінки говорив О’Горман, визначальною рисою котрої він визначав життєствердність. O’Gorman E. Irony and Misreading in the Annals of Tacitus. / Ellen O'Gorman. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – P.11

[2]Про це ми згадували, коли говорили про грецьку іронію - зокрема, про іронічність Зевса та Гери, які так підкреслювали свій статус та вирішували внутрішні міжособистісні напружені ситуації.

[3]Кант И. Критика способности суждения / Кант И. // Издание второе, стереотипное. Публикуется по изданиям: Иммануил Кант. Сочинения в шести томах. – М.: Мысль, 1966. Т. 5,6 – С. 259-263

[4]Кант И. Критика способности суждения / Кант И. // Издание второе, стереотипное. Публикуется по изданиям: Иммануил Кант. Сочинения в шести томах. – М.: Мысль, 1966. Т. 5,6 – С.259-263

[5] Nietzsche F.Beyond Good and Evil / Nietzsche Friedrich. – Prelude to a Philosophy of the Future. Cambridge: Cambridge University Press, 2002.- Р.175.

[6] Гоббс Т. Левиафан,   или   Материя,   форма   и  власть  государства  церковного  и

Гражданського / Гоббс Т. Режим доступу: http://lib.ru/FILOSOF/GOBBS/leviafan.txt

[7]Про таку властивість сміху ми згадували, коли говорили про сміх у християнстві. Про це більше писав С. Аверінцев, зокрема тут: Аверинцев С.С. Бахтин, смех, христианская культура / [Електронний ресурс] / М. М. Бахтин как философ / Аверинцев, С. С.; Давыдов, Ю. Н.; Турбин, В. Н. и др. — М.: Наука, 1992. —С.7-19. – Режим доступу до журн. : http://ec-dejavu.ru/n/Ne_smeh.html

[8]Тут маємо пряму аналогію до пояснень Бергсона про комічне, про що вже було згадано у першій частині нашої роботи. Так-от, комічне – це радше особливість сприйняття особою ситуації та події. Якщо подивитись на варіант «і смішно, і грішно» - це ознака того, що смішно із раптового невиправдання очікуваного – чоловік у костюмі мав іти по вулиці, але він впав. Грішно тому, що пробивається назовні жалість до особи: а якщо би це був хтось із рідних чи друзів, а якщо людина справді травмована? Тут – конфлікт двох реакцій на одну подію.

[9] Кант И. Критика способности суждения / Кант И. // Издание второе, стереотипное. Публикуется по изданиям: Иммануил Кант. Сочинения в шести томах. – М.: Мысль, 1966. Т. 5,6 – С. 259-263

[10]Snowdon Ch.T., Brown Ch.H., Petersen M.R. Primate communication / Charles T. Snowdon, Charles H. Brown, Michael R. Petersen. – CUP Archive, 1982 – P. 347

Христина Шонь

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/