Головна

«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ІІ

Розділ І. Теорії пояснення гумору та сміху: теоретична частина.

1.2 Анрі Бергсон vs Драган Куюнжич (інтерпретація Жака Дерріда).

Обговорити сміх, ще не означає сказати хто він є, адже сміх – невловимий[1]. Важливо окреслити розрізнення між гумором та сміхом: останній, наприклад, характеризують як «непристойний шум, форма потворності, коли обличчя стає некрасивим. До гумору це не має жодного відношення»[2]. Бергсон пише, що сміх є показником, що зусилля призвело до пустого місця[3].

І якщо розрізняти комічне і сміх за Бергсоном, то: «сміх має суспільний характер і суспільне значення»[4], а комічне – це непристосованість особи до суспільства і воно пов’язане виключно з особою і її характером[5]. Тому комічне, як він вважає, треба розглядати у категоріях досконалого, естетики та потворності. Д. Куюнжич наголошує, що спроби пояснити сміх – це теоретизування і узагальнення радше неможливості написати про сміх. А це є інтригою його тексту, як і тексту Дерріда[6].

Д. Куюнжич свої рефлексії починає епіграфом Ф. Ніцше «Сміятися над собою так, як би треба було сміятися, щоби насміятися правдиво до кінця, - для цього найкращим людям до цього часу бракувало відчуття правди, а найобдарованішим  геніальності!»[7]. Сміх – сила і розкіш, а якщо сміх ще пов'язаний із гумором, тоді це – надпотужна сила. Розглянемо це далі.

Отож, гумор – поняття багатогранне: його можна стандартизувати, вкласти у певні рамки, втім він як феномен несе в собі не просто імпровізацію, але і творчий потенціал, мистецтво володіти собою та привілей піддавати себе блаженству сміху.

Аналізуючи питання творення сміху, Д.Куюнжич звертається до тексту Ж. Дерріда «Ulysse gramophone. Deux mots pour Joyce» і пояснює його так: сміх, як і «так», викликає вибух, котрий лунає у пустому просторі[8]. Така порожнеча утворена через силу дотепу, котру заповнює сміх. Також і дотеп походить від такої порожнечі, котра є у просторі і котра не під контролем розуму, тому-то коли розум спить, несвідоме творить сміх[9].

Тобто, для сміху потрібен простір. Поняття «так» показує нульовий степінь мови, пустоту[10]. Якщо ми кажемо «так», то перед нами постає перформативна порожнеча, котра відходить від нас, котра постійно відступає і переміщується, бо направлена до іншого – адресата[11]. За таким принципом дії гумор потребує простору для своєї реалізації та існування. Водночас вектор такого простору скерований на іншого, а гумор своїм вістрям стверджує цього іншого, стверджує зовні[12].

Для Куюнжича гумор[13] та сміх – мають спільність у їхній силі. Як один так і другий феномен мають силу у тому, що «…створюють порожнечу, котру заповнює сміх, у відтермінуванні дії сили розуму і контролю, на котрих базується авторитет логоса».[14] Важливо, що під поняттям логоса розуміємо мовлення, котре є співучасником при творенні сміху. Бергсон у цьому контексті говорить про певну мобільну силу, котра примушує комічне зісковзувати від одного образу до іншого, при тому все далі відходячи від початкової точки, котра якраз би і мала пояснювати комічне[15]. Бергсон теж розрізняє комічне і сміх – зокрема через стосунок до індивіда та суспільства, але «комічне завжди несвідоме»[16]. Поряд з тим Бергсон говорить, що комічне не варто зрозуміти як феномен сам по собі – його форми треба розглядати в контексті інших[17]. Отже, у варіанті Д. Куюнжича сміх має порожнечу, котра скерована до іншого, француз А.Бергсон наділяє сміх суспільним характером – тобто, теж підкреслює умову творення сміху при іншому, для іншого, разом з іншим.

Говорячи про дотепність, нам варто звернутись до Д. Куюнжича: за його словами, вона виникає з/у порожнечі, яка непідвладна розуму – отже, це відсилає нас до ірраціонального або несвідомого. Іншими словами, сміх твориться тоді, коли розум не втручається, коли він «спить», тобто, сміх та гумор є творінням несвідомого. А отже, він не має визначеного сталого місця дислокації. Сміх – це несвідоме несвідомого. Сміх не є під контролем знання, бо останнє у суті своїй має ієрархічний порядок – воно вибудовує ланцюжок, де все має бути на своїх місцях[18]. Сміх же не має сталого місця, він «без прописки». Наприклад, Бергсон вважає, що для сміху необхідна анестезія серця, а не розуму: для повноти своєї дії сміх якраз і має апелювати до щирого, чистого розуму[19].

Треба зазначити про сміх, котрий несе в собі оксюморон: сміх через знання. Такий сміх швидше за все буде пов'язаний із гумором – точніше, сміх буде результатом такого гумору. Проілюструвати це добре на прикладі Par ris – тобто, «Пар'иж сміється». Якщо з цього виводити ім’я міста, то очевидним стає весь парадокс – назва міста a priori визначає, що воно сміється. Куюнжич пише про оксюморон ситуації – саме знання продукує сміх[20].

Інший парадокс в тому, що знання є «матір'ю» сміху. На такій позиції наголошує Бергсон, виводячи комічне через присутність і дію знання (при цьому не подає ніяких альтернативних ходів). Він каже: «комічний персонаж смішний настільки, наскільки він не усвідомлює себе таким». Тобто, присутність тверезого глузду необхідна для сміху. Поряд з тим, комічне він виводить до несвідомого, адже йому потрібні автоматизм і закостенілість[21]. Тобто, за такої схеми – за Бергсоном – сміх твориться несвідомим, щоби бути народженим у свідомості.

Не зайве сказати, що надмірність сміху – вбиває. Далі проведемо паралель до «Фармакону» Дерріда, де сміх подібний до отрути – мала доза лікує, а завелика провокує смерть[22]. Фармакон у Платона виступає то ліками, то отрутою[23], про що Дерріда пише як про неможливість достовірного перекладу[24]. Ніколас Роєл зазначає, посилаючись на Ж. Дерріда («О Граматологии» ) сам автор може бути інтерпретований як такий, що сказав більше, менше або зовсім інше з того, що він мав на увазі[25]. І так само можна говорити про тіло сміху – про його певну роздільність  – як і тексту, котрий вагається між двома значеннями – то все таки ліки чи вбиває? І це залежатиме від інтерпретації, дози, перекладу і контексту. Тобто, сам текст, сам сміх ще не все визначає. Важливим є підхід. Якщо для когось певна доза гумору/сміху може бути смертельною, для іншого – це тільки терапевтичний засіб. Невизначеність стосується як тексту/слова/логосу, так і сміху[26]: він не вимірюється грамами чи літрами, а тому немає межі між ліками та отрутою. Тому сміх постає сам супроти себе: як вмістилище добра і зла водночас, не розрізняючи який бік його тіла що містить.

Висновком  про поняття сміху у даній частині будуть наступні тези. Для Д. Куюнжича сміх є доонтологічний і неметафізичний; сміх не має буття; сміх не має ідентичності, він просто чисте діяння,операція[27]. Для Бергсона комічне[28] балансує між життям і мистецтвом, походить від закостенілості, при підміні штучного природним, коли живе позиціонується як річ[29], в той час як для християнського світобачення сміх часто виступає диявольською силою[30], засобом, через котрий гумор типово може бути реалізований[31]. Коли ми рефлексували над питанням «народження» гумору, то натрапили на цікаву тезу – Кундера М. називає час М. Сервантеса точкою відліку. «Гумор –… великий винахід сучасного розуму. Значить, гумор – це не сміх, не глузування, не сатира, а особливий вид комічного». Далі автор зазначає, що все, до чого дотикається гумор, стає двозначним[32]. Власне, сам гумор Кундера виводить від часів появи роману – від першого сучасного роману Мігеля Сервантеса, заперечуючи, здавалось би, очевидний факт – гумор не доонтологічний на відміну від сміху, він має свій початок існування, часові рамки.



[1] Куюнжич Д. Воспаление языка. - М.: Ad Marginem, 2003. - С. 34.
Як пише Куюнжич, «сміх завжди належить комусь іншому, собі та іншому…», кажучи при тому, що він не є фіксованим, він не має закріпленості до якогось місця чи будь-кого/чого іншого. Сміх без якоря, хоча сам він існувати не може – він хоче бути підтвердженим, почутим кимось іншим.

[2] Івашина О. Загальна теорія культури / Івашина О. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 194

[3] Бергсон А. Смех. –Москва: Искусство,199.- С. 57.

[4]Там само.- С. 84

[5] там само.

[6] Куюнжич Д. Воспаление языка. - М.: Ad Marginem, 2003.-  С.30

[7]Там само.- С. 30 (переклад наш – Шонь Х.Б.)

[8] Куюнжич Д. Воспаление языка. - М.: Ad Marginem, 2003.- С. 34

[9]Там само. - С.35

[10] Власне, сила дотепу і сміху полягає у створенні порожнечі, у відстрочці дії сили розуму і контролю, на якій ґрунтується авторитет логосу. – Івашина О.- Загальна теорія культури.-К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008.- С.197

[11] Куюнжич Д. Воспаление языка. - М.: Ad Marginem, 2003.- С. 34

[12] «Так» і сміх є занадто близькими, щоб їх розглядати окремо: “oui” “rire” (фр.) Д.Куюнжич їх пояснює як витоки одного джерела, кажучи про подібність механізму, що спрацьовує, коли твориться сміх і «так».

[13]Варто уточнити, чому дотепність та гумор ми відділяємояк відносно наближені поняттях, а сміх відносимо окремо. У процесі роботи буде пояснено, чому комічне і смішне дає привід для сміху, коли, наприклад, бачимо людину, котра йдучи послизнулася. Натомість для гумору та дотепності така картинка не буде ілюстрацією до пояснення їхнього механізму.

[14] Куюнжич Д. Воспаление языка. - М.: Ad Marginem, 2003.- С. 35

[15] Бергсон А. Смех  / Бергсон А. – Москва: Искусство,1992. – С. 46

[16] Там само, С. 107

[17]Там само.- С. 46

[18] Куюнжич Д. Воспаление языка / Куюнжич Д. – М.: Ad Marginem, 2003. – С. 36

[19] Бергсон А. Смех  / Бергсон А. – Москва: Искусство,1992. – С.12

[20] Куюнжич Д. Воспаление языка / Куюнжич Д. – М.: Ad Marginem, 2003. – С. 43

[21] Бергсон А. Смех  / Бергсон А. – Москва: Искусство,1992. – С.19

[22] Куюнжич Д. Воспаление языка / Куюнжич Д. – М.: Ad Marginem, 2003. – С.36

[23]Derrida J. Dissemination / Derrida Jacques. – [ translated, with an Introduction and Additional Notes, by Barbara Johnson]. London: The Athlone Press Ltd. 1981. – Р. Xxv

[24]Там само. Дерріда це пояснює тим, що відобразити значення одного і того ж окресленого поняття з однієї мови в іншу, з однієї філософської мови в іншу є невід’ємною  трудністю. Незмірно більшою трудністю є перенесення цього  твердження з нефілософської констатації у філософську. там же.

[25] Nicholas R. Jacques Derrida / Royle Nicholas – London: Routledge [Simultaneously published in the USA & Canada: The Taylor & Francis e-Library], 2003. – P. 18.

[26] Деррида Ж., Хартман Д., Изер В. Деконструкция: триалог в Иерусалиме [ Електронний ресурс] /  Деррида Ж., Хартман Д., Изер В. – Режим доступу:   http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Derr/dekon.php. – Назва з екрана.

[27] Куюнжич Д. Воспаление языка / Куюнжич Д. – М.: Ad Marginem, 2003. – С.37-41

[28] котре вважаємо як досить близьке сміхові, що дозволяє їхньою різницею нехтувати – у контексті пояснення Бергсонового комічного та гумору Дерріди.

[29] Бергсон А. Смех  / Бергсон А. – Москва: Искусство,1992. – С. 22, 26, 37, 42.

[30] Zupanc?ic?, Alenka. The odd one in : on comedy / Alenka Zupanc?ic?.The USA: Massachusetts Institute of Technology. 2008. - Р. 2

[31] On humour and the comic in the Hebrew Bible. [Ed. by D. M. Gunn /Y. T. Radday and A. Brenner]. – Columbia: Almond Press, 1990. – P. 51

[32] Kundera M. Testaments Betrayed / Kundera M. – An Essay in Nine Parts Translated from the French [by Linda Asher] – Testaments Betrayed. 1995. – P.2

Христина Шонь

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/