П'ятниця, 25 липня 2014, 23:17

Жили собі в одному краї чоловік і жінка, їхня любов міцнішала щоднини. Вони вельми бідували, але кожен з них знав, що інший викохує в серці нездійснене бажання: у чоловіка був золотий годинник і він мріяв купити ланцюжка з такого самого дорогоцінного металу. Жінка мала довге м’яке русяве волосся і мріяла про гребінчика з перлиною, щоб носити його у волоссі як діадему.

Минали роки і чоловік дедалі частіше замислювався про гребінець тоді як жінка майже забула про нього шукаючи нагоди придбати того золотого ланцюжка.

Вони давно вже не розмовляли про це, але в їхній душі потай зріла нездійснена мрія. Вранці, на десяту річницю їхнього весілля чоловік побачив, що жінка всміхається, підходить до нього а її волосся коротко обстрижене.

-          Що ти зробила, люба, - спитав він дивуючись.

Жінка розкрила долю на якій лежав виблискуючи золотий ланцюжок.

-          Я продала своє волосся, щоб купити ланцюжка для твого золотого годинника.

-          Ах, люба, що ж ти наробила? – сказав чоловік, розкриваючи долоню на якій лежав переливаючись дорогоцінний гребінець з перлиною. – Я продав свого годинника, щоб купити тобі гребінь.

Вони обнялися залишившись без нічого, багаті лише на, що вони є одне в одного.

«Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо як смерть сильна; ревнощі люті немов пекло. Стріли її – вогненні стріли. Правдиве полум’я Господнє.

Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому зазнав би лиш погорди великої» (П.П. 8,6-7)

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)