Субота, 19 липня 2014, 23:03

Ішов дорогою парубок, а зверху копійка лежить.

-          Що ж, - подумав він, - і копійка – гроші.

Підняв її і поклав у гаманець. І став далі думати:

-          А що би я зробив, коли знайшов би тисячу карбованців? Купив би подарунки батькові і мамі.

Заглянув у гаманець а там тисяча карбованців.

-          Дивна річ, - здивувався парубок, - була копійка, а тепер у гаманці тисяча карбованців. А що би я зробив, якби я знайшов десять тисяч карбованців? Купив би корову і поїм молоком батька з матір’ю. – і притьмом зазирнув у гаманець. А там десять тисяч карбованців.

-          Дива, - зрадів молодик, - а що би я зробив, якби сто тисяч карбованців знайшов? Купив би дім, взяв би собі жінку, та поселив би в новому домі батька і матір. – і знову заглянув у гаманець. Справді, лежить сто тисяч карбованців.

Закрив гаманець і тут обсіли голову думи: - «Може не забирати у новий дім батька з матір’ю?, а раптом вони жінці до серця не припадуть? Нехай у старій хаті живуть. І корову тримати клопітно, ліпше козу кплю і подарунків не стану багацько купувати. Мені ж то самому треба одежу справити» - і чує парубок, що гаманець стає легесенький, легесенький. Хутко розкрив його, зирк, а там лишень одна копійка лежить. Одна, однісінька.

Симеон Атонський.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)