Середа, 25 червня 2014, 20:55

Всечесному духовенству й вірним

Мир о Господі

В дуже важні[й] і болючі[й] справі звертаюся до Вас Всч. ОО. Душпастирі і до мої вірних в Епархії. В тій самій справі я звертався до Вас вже в липні с. р., однак з причини тодішніх воєнних дій ледве чи дійшло письмо моє до Ваших рук.

А тим часом зло-самочинні убивства людей, що були предметом того мого письма, за той час не зменшили, але навпаки випадки злочинів дальше повторяються. Без доказу вини, без суду, незвісні люди ріжні по народності, убивають по ріжних місцевостях безборонних мужчин, старців, а навіть жінок і дітей. Нема вже між громадянами любови ближнього, цеї найшляхотнішої чесноти до любови Бога, честноти, що після слів Христа Спасителя з характеристичною ціхою каждого віруючого християнина, і найправеднішою і найсвятішою основою суспільного ладу, а якої виконування в практиці є нам наказане Божественним Спасителем під загрозою утрати вічного спасення й земного щастя. Місце цієї Божської чесноти заняла ненависть, що її батьком є діявол, дух ложи. Ненависть та має своє коріння головно в національній ненависти. А кожда ненависть це сила руйнуюча, що родить найогидніші гріхи, між іншим і гріх підступного убивства невинних людей, що кличе до Бога о помству і є негідним людини злочином і ганьбою не лише для злочинника, але й сорною плямою на цілім народі в якім такі злочини діються, хотя й цілий сам нарід як такий не є причасний тих злочинівю Тому як Епископ, Дущпастир повірених мені Христом душ, підношу отсим по раз другий голос, щоби з душпастирської дбайливости і зі страху перед будучністю нашого християнського народу, з особливим натиском звертаю увагу вірних на ці злочинні преступки, осудити їх і напяткувати як найостріше. Привожу на пам’ять всім вірним засадничу правду християнської віри, що Бог є справедливий суддя і карає кожний злочин. Хто топче свідомо заповідь любови ближнього, то стає в ряди ворогів християнської Церкви і наражується такожє і на дочасну кару Божу і скорше чи пізніше мусть марно згинуть.

Як у світі природнім, так і в моральнім мусить бути рівновага, а тою рівновагою в світі моральнім є кара за злочин і покута, щоби переблагати ображений Маєстат Божий.

Коли зло між народами бере верх і потоптани лежить заповідь любови і опертої най ній суспільній  справедливості, тоді Бог карає цілі народи найтяжчою дочасною карою і війною, в якій цілі народи терплять, щоби терпіти відпокутувати злочин.

І ми нині власними очима оглядаємо цю кару Божу на народах у всесвітову війну, що триває вже шестий рік і навела на людство море терпінь. Чиж треба нам ще глвими злочинами доливати оливу до Божого гніву.

Тому прошу і взиваю всіх, що топчуть заповідь любови Бога й ближнього до опам’ятання. Нехай вони памятають, що їх ганебні злочини кличуть до Бога о пімстиу. В страшна річ впасти в руки загніваного Бога.

Нехай вони знають також і це, що лише через поворот на дорогу виконання в життю заповідей Божих, а перш за все заповіди любови і через покуту можуть переблагати і уникнути особистої кари, як також вислужити ласку скорочення війни і терпінь і правдивого миру, який може дати так поодиноким людям як і цілим народам лише Христос Спаситель, що сказав “Мир зіставляю Вам, мир мій даю вам, не так як світ дає, я даю вам”. (Йн. 14.27)

А Христос той сам вчера і нині і во віки віки (Євр. 13, 8)

Тоді всі, навіть не причасні тих злочинів, нехай своїх молитви, терпіння й покути жертвують на переблагання Божої справедливости, на упрошення любови Бога і Ближніх в людських серцях, бо тільки в той спосіб прийде щасливий Христовий мир.

Дано в Станіславові, дня 13 листопада 1944 р.

Григорій Хомишин, Станіславський Епископ