Неділя, 08 лютого 2009, 22:50

Протягом останніх днів італійське та світове суспільство перейняте подіями довкола життя італійки Елуани Енгларо, яка перебуває в комі, і якій, за рішенням суду, припинили живлення.

18 січня 1992 року Елуана Енгларо, двадцятирічна італійська дівчина, потрапила у автомобільну аварію. Останні п'ятнадцять років вона перебувала у стані коми у лікарні Блаженного Луїджі Таламоні міста Лекко під цілковитим наглядом сестер-монахинь. Батько Елуани, Беппіно Енґларо, який з 1997 року є її опікуном, вважаючи, що для його дочки немає жодної надії на одужання, кілька років після нещасного випадку розпочав боротьбу за те, щоб отримати дозвіл припинити живлення дівчини. Перший вирок у цій справі сягає 1999 року, коли трибунал міста Лекко відхилив клопотання Беппе Енґларо. Того самого року Апеляційний суд Мілану відкинув його скаргу. У липні 2008 року той самий суд дозволяє батькові, як опікунові, перервати живлення Елуани, що неминуче спричинить смерть. Судді обґрунтували своє рішення тим, що Елуана вже дуже довго перебуває у стані коми і що перед аварією вона була життєлюбною і волелюбною, чому суперечить, як вважають вони, її теперішній стан, в якому вона повністю залежить від інших. Залишалося лише знайти медичну установу, яка б погодилася на виконання такої процедури. Після того, як Президент регіону П'ємонте Мерседес Брессо дала свій дозвіл прийняти Елуану у одній із медичних установ регіону, її перевезено до лікарні міста Удіне.

Одним із обгрунтувань, яке наводять ті, які виступають за припинення живлення Елуани, а особливо її батько, є те, що дівчина перед аварією говорила про те, що не бажала б продовжувати жити, якщо б потрапила у стан коми. Відповіддю на ці ствердження є лист, що надійшов до редакції однієї із інформаційних передач італійського телебачення. П'єтро Крізафуллі, атор листа, - це брат Сальваторе Крізафуллі, італійського хлопця, який у 2005 році прокинувся після дворічного перебування у стані коми. Він стверджує, що Елуана ніколи не висловлювала побажання померти, якщо би з нею сталося нещастя і якщо б вона перебувала у стані коми. П'єтро Крізафуллі пише: «У ці дні муки і страждання, коли ми з трепетом спостерігаємо за «смертною дорогою» Елуани Енґларо, не можу мовчати перед обличчям такої драматичної події». Він зазначає, що від 2005 року він був у дружніх стосунках з батьком Елуани. Але їхні дороги розійшлися, коли Беппіно Енґларо зрозумів, що П'єтро зайняв позицію за життя, тобто почав виступати проти евтаназії. П'єтро згадує, що раніше він також був прихильником евтаназії, і в той період, під час однієї зустрічі з батьком Елуани, той, у присутності інших осіб, довірився йому і визнав, що «це неправда, що його дочка говорила, що бажала б померти у випадку, якщо б перебувала у комі». У своїй довгій довірливій розмові Беппіно розповів, що придумав це все, бо не міг більше дивитися на свою дочку у такому жалюгідному стані, переносити страждання, і що протягом цих років не бачив жодного покращення.
***
Минулої п'ятниці, 6 лютого 2009 р., Рада Міністрів Італії видала декрет, який наказав продовжувати живлення Елуани Енґларо. Необхідність прийняття декрету була викликана тим, що зранку того самого дня адвокат Франка Алессіо, кураторка Елуани повідомила, що клініка «Ла Куєте» міста Удіне, куди недавно перевезли Елуану, розпочала процедуру припинення живлення. Без живлення Елуана помре приблизно через три тижні. У декреті уряду пояснюється, що в очікуванні на потвердження закону, що торкається теми смерті, живлення, як форма підтримки життя, яке фізіологічно направлене на полегшення страждання, ні в якому випадку не може бути припинене для тих осіб, які не в стані самі піклуватися про себе. Проти декрету виступив Президент Республіки Джорджіо Наполетано, який сказав, що не підпише його, тому що вважає його неконституційним. У свою чергу, Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі заявив: «Якщо Президент Республіки Наполітано не підпише запропонований декрет, ми негайно звернемося до Парламенту з проханням провести засідання у цій справі і у найкоротший термін, протягом двох-трьох днів, прийняти закон, який випередить той закон, який вже у процесі затвердження, тобто той, який включає цю норму».

Апостольська Столиця дала позитивну оцінку заходам, спрямованим на пришвидшене прийняття закону, що забороняє переривати живлення осіб, які не можуть подбати самі за себе. Крім цього, 8 лютого в усіх храмах Риму пройшли молитви за Елуану та законодавців, щоб закон, який врятує її від голодної смерті, не був прийнятий запізно.
***
«Не можна вбивати ангела. Ніхто не має права вбивати людину» - це слова Антонелли Віан, лікарки міста Сереньо. Вона є одною з небагатьох осіб, які мали можливість бачити Елуану. Антонелла Віан в інтерв'ю для католицької інформаційної служби «Зеніт» пояснила, що Елуана, незважаючи на те, що вже протягом 17 років перебуває у стані повної нерухомості, є живою і реагує на навколишнє середовище. Лікарка розповіла, що була вражена цією здатністю Елуани реагувати. Вона пояснила, що багато людей, які не бачили дівчину, описують її як особу, яка протягом сімнадцяти років живе приєднана до апаратів, які штучно підтримують життя і постійно терпить фізичну біль. За словами лікарки це зовсім не так. Елуана Ельґаро не приєднана до жодного апарату і дихає самостійно, відкриває і закриває очі, коли до неї говорять, або коли бачить світло, нормально засинає і прокидається. Крім того, вона здатна змінювати ритм свого дихання, відповідно до змісту того, про що говориться біля неї. Лікарка підкреслила, що Елуана не жила у реанімаційному приміщенні, а в нормальній кімнаті, у лікарні Блаженного Луїджі Таламоні під цілковитим наглядом сестер-монахинь, а особливо під наглядом сестри Розанджели. Єдиним штучним засобом є назальний зонд, через який сестри подавали Елуані їжу.

У цьому контексті варто пригадати слова Папи Венедикта XVI, який, промовляючи до вірних перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 1 лютого, зазначив, що евтаназія є фальшивою розв'язкою драми страждань, є розв'язкою, не гідною людини. Справжньою відповіддю на страждання повинна бути не смерть, але любов, яка допомагає переносити біль. «Будьмо певні: жодна сльоза, ні того, хто страждає, ні того, хто перебуває біля нього, не пропаде перед Богом», - наголосив Святіший Отець.

Для Радіо Ватикану, Світлана Духович

За матеріалами: http://www.radiovaticana.org/