Великий Тиждень
Вівторок, 15 квітня 2014, 23:20
Великий Тиждень – час, який передує Пасхальним святам. У літургії він сформувався поступово. Спершу сам піст перед Великоднем тривав лише три дні. З часом впроваджено період 40-денного посту і виділено як особливий період Великий Тиждень.
У нього входять: тріумфальний В’їзд Господній до Єрусалима (Вербна неділя), останні дискусії Христа з членами синедріону в Храмі, проречення загибелі Єрусалима та приходу кінця світу, Остання Вечеря і Страсті Господні, а потім славне Воскресіння.
Літургійні обряди цих днів укладені так, щоби полегшити віруючим спомини тих подій, безпосередньо пов’язаних із таємницею відкуплення людського роду, надихнути до замислення та великої вдячності, привести до примирення у Таїнстві покути, відновити у Церкві ревність її служіння.
Великий Тиждень має такий високий ранг у літургії Церкви, що не допускає ніяких інших відзначень, навіть урочистостей. Якби якась урочистість випадала на дні Великого Тижня, їх переносять на час після Великодня та її октави (наприклад, якщо на ці дні приходиться Благовіщення).
Понеділок, вівторок і середа Великого Тижня – це дні, в особливий спосіб присвячені Таїнству примирення. З точки зору літургії вони не вирізняються нічим: св.Меси в ці дні служаться звичайні, великопісні.
Від Великого понеділка по Велику середу включно Господь Ісус проводив цілий день у Єрусалимі і навчав у Храмі, а на ніч ішов до Витанії, до якої було близько 3 км. Напевно Його приймав у своєму домі Лазар – на знак вдячності за своє недавнє воскресіння.
У Великий понеділок по дорозі до Єрусалима Христос зробив так,що всохла смоква, на якій Він не знайшов плодів, а саме тільки листя (див. Мт 21,18-19; Мк 11,12-14). Увійшовши на подвір’я храму і побачивши там торговців з товарами і тваринами, Він вигнав їх звідти (див. Мт 21,12-13; Мк 11,15-19; Лк 19,45-48). Ці знані нам події відносяться саме до цього конкретного дня в житті Ісуса.
У Великий вівторок Господь Ісус провадив найзатятішу полеміку зі «старшими та вченими у Писанні» (пор. Мт 21,20-23.39; Мк 11,27-32.41; Лк 20,9 – 21,1). Завершувалися ці словесні баталії застереженнями до фарисеїв та книжників – глядіть, щоб і з вами не було, як із цими людьми з притчі; до учнів – стережіться книжників! У великій есхатологічній мові Христос передрік повне знищення Єрусалима, кінець світу й закінчення історії людства (Мт 24,1-41; Мк 13.1-33; Лк 21,5-34). Заповідає Він також свій повторний прихід у славі (Мт 25,31-46).
Події Великої середи безпосередньо пов’язані з тим, що станеться у Великий Четвер і П’ятницю. Синедріон на таємній нараді постановив за будь-яку ціну знищити Ісуса. Юда Іскаріот пропонує свою допомогу, обіцяючи слідкувати за Ісусом, а як Він залишиться сам, без юрби народу, – повідомити про це Синедріон (див. Мт 26.1-16; Мк 14.1-11; Лк 22,1-6).