Понеділок, 31 березня 2014, 01:23

Один монах посадив оливкове дерево і заповзявся молитися:

-          Господи пошли деревцю моєму дощу.

І послав Господь на землю дощ. Деревце напилося вологи. А монах молився далі.

-          А тепер, Господи, прошу, пошли багато сонця. деревцю моєму потрібно тепло.

І Господь посилав сонце. Дерево росло. Монах далі молився.

-          Господи. пошли невеличкий морозець, щоб украпити коріння та гілки.

Господь послав мороз і дерево загинуло. Монах дуже засмутився  пішов до іншого монаха. щоб розповісти свою історію і поділитися горем.

-          У мене також є оливкове дерево, - відповів той. – І моє дерево чудово виросло, але я молився інакше. Я сказав Богові, що він творець цього деревця і краще знає, що йому потрібно. Я просто просив Бога піклуватися про нього і Він це робить.

Ми часто просимо те, що з нашого погляду нам потрібно, натомість треба просити Бога про те, що для нас корисно.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)