Дівчина, що подарувала квітку (26 лютого)
Вівторок, 25 лютого 2014, 23:36
Одного разу юнак зустрів у місті чудову дівчину, що продавала квіти і відразу ж закохався в неї. Він усміхнувся до неї і вона також відповіла йому усмішкою. а опісля пішла подарувавши квітку. Дізнавшись її ім’я юнак послав їй записку сподіваючись на зустріч.
Минали дні. а відповіді не надходило, всі його думки були звернені до коханої, щохвилини перед його очима повстав її образ.
Юнак був настільки схвильований, що цілковито втратив спокій і більше не міг молитися. Опісля його охопив страх і тривога: а якщо вона вважає мене негідним навіть відповіді і тепер насміхається з моїх почуттів, думав юнак.
Минав час і його почала роздирати ненависть і гординя а якщо так, то я більше не буду давати волю своїм почуттям, бо з них глузують усі.
- Ніхто не гідний моєї любові, - сказав юнак і кинув подаровану квітку у вогонь.
Після того юнак почав молитися, щоб позбутися любові. Але після триденної молитви не знайшов він такого бажаного спокою, а тільки почуття самотності і непотрібності. Я мушу піти до тієї дівчини і спитати, що маю чинити далі, вирішив юнак і пішов до її оселі.
На порозі його зустрів старий власник будинку.
- Не підкажете, пане, де тепер дівчина, що мешкає тут? – спитав юнак.
- Дівчина, що раніше жила тут, тиждень тому потрапила у в’язницю за борги і сьогодні вранці померла. – відповів старий.
Усвідомивши, що сталося, юнак впав на коліна і заплакав.
- Який я був сліпий, якби пішов до неї відразу, то встиг би викупити її, але поглинутий своїми почуттями і хвилюваннями я зовсім забув про ту, кому належало моє серце.
«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)