Хлоп’ячий страх (16 лютого)
Неділя, 16 лютого 2014, 01:13
Закінчивши проповідь священик помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх парафіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.
- Скажіть, а пекло справді існує, - хлопець підвів очі сповнені страху.
- З тобою сталося щось? Покайся, розкажи мені, - запропонував священик.
- Кілька днів тому собака вкусив мого старшого брата і я зі злости забив її палицею до смерти.
- Не журися, - спробував його заспокоїти священик, - ти вже покаявся і Бог пробачить тобі.
- Та мені і не потрібне прощення Бога, я боюся, що коли помру і потраплю до пекла то зустрінуся з цією собакою.
Подеколи наші страхи бувають такими надуманими, а того, що справді слід боятися ми не боїмося. І те, що лежить на поверхні часто являється верхівкою айсберга.
«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)