Бога не обдуриш (14 січня)
Понеділок, 13 січня 2014, 23:49
Одного разу дроворуб рубав над річною дерево і зронив у неї сокиру. Заплакав він з горя, але йому об’явився Господь і спитав:
- Чому ти плачеш?
- Як же мені н плакати, коли я зронив сокиру у річку і н можу більше заробляти на хліб для своєї сім’ї.
Тоді дістав Господь з річки золоту сокиру і спитав:
- Це твоя сокира?
- Ні, це не моя сокира, - відповів дроворуб.
Господь дістав із річки срібну сокиру і запитав:
- Може це твоя сокира?
- Ні і ц не моя сокира, - відповів дроворуб.
Врешті Господь дістав із річки залізну сокиру.
- Так це моя сокира, - задів дроворуб.
- Бачу, що Ти чесна людина і викуєш мої заповіді, - сказав Господь. Тому бери собі у віддяку у усі три сокири.
Так жив собі дроворуб у гаразді, але тут на лихо впала в річку його жінка, він знову гірко заплакав.
- Чому Ти плачеш, запитав Господь.
- Як же мені не плакати, коли в річку впала моя жінка.
Тоді дістав Господь з річки королеву краси і запитав:
- Це твоя жінка?
- Так, це моя жінка, - радісно відповів дроворуб.
Господь розсердився:
- Ти ж збрехав мені, чи не так?
- Бачиш, Господи, відповів дроворуб сталося маленьке непорозуміння. Якби я відповів, що це не моя жінка, то Ти дістав би з річки другу красуню, а я знов би сказав, що то не моя жінка. Опісля Ти дістав би мою жінку і якби я сказав, що це вона і є моя дружина, Ти віддав би мені усіх трьох, і що би я мав з ними робити?
Хай що би ми не казали, але Господь дивиться просто в серце. Ми не встигнемо навіть помислити, а Він вже знає наміри нашого серця. Його годі обдурити.
«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)