Субота, 11 січня 2014, 23:11

В одного правителя при дворі жив мудрець. Якось правитель звернувся до нього з питанням як йому осягти мудрість Бога.

-          Складне питання дали Ви мені пане, відповів мудрець. дозвольте мені подумати день. два.

-          Гаразд, - згодився той.

Минуло два дні.

Прийшов мудрець до правителя і замість відповіді попросив подумати ще чотири дні.

Минуло чотири дні і мудрець попросив про новий термін.

-          Дайте пане ще вісім днів.

Правитель насупився:

-          Ти жартуєш? Мабуть скоро попросиш 16 днів на роздуми, а згодом і тридцять два. коли ж Ти врешті відповіси мені?

-          Вгадали пане, - спокійно сказав мудрець, - саме так би і сталося. Що-до відповіді то Ви вже отримали її.

-          Як, - здивувався правитель. Про мудрість Бога, Ти не сказав мені нічого а тільки просив про нові і нові відтермінування.

-          Це і є моя відповідь, - сказав мудрець. Твоє питання пане не до снаги нікому. Воно схоже на гору. Як дивишся на неї здалека, вона виглядає великою а коли підходиш до неї ближче, вона стає ще вищою і що більше Ти наближаєшся, то вище вона здіймається і стає просто велетенською а ти почуваєшся малим. а ти почуваєшся малим, нещасним та нікчемним. Якщо гору годі обійняти руками, то як же ти хочеш пане обійняти того, хто сотворив і гору, і людину.

Зрозумів правитель слова мудреця, підніс святобливо очі до Неба і прошепотів:

-          Так, неосяжна для нас мудрість Господня.

«О глибино багацтва, мудрости і знання Божого! Які незбагнені його постанови і недослідимі Його дороги!» (Рим. 11, 33)

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)