Неділя перед Різдвом Христовим
Неділя, 05 січня 2014, 13:56
Зберігаймо передане нам! У сьогоднішній Євангелії (Матвія 1:1-25) ми чуємо багато імен важких до вимови непризвичаєним до того. Це – родовід Господа нашого Ісуса Христа. Чому ж читаємо його? Яке ж натхнення в тому, що чуємо такий список імен? Відповідь на це питання дуже важливе в нашому святкування Празника Різдва Господнього – як і для всіх Церковних Свят.
Цей родовід (який представлений визуально в цій Іконі) списав для майбутніх поколінь Св. Апостол Матвій з огляду на передання серед євреїв, що кожний мужчина повинен обовя’зково знати імена своїх предків. На це була важклива причина – вони очікували Месію, Божого Помазанця, Якого обіцяв був Бог послати, щоб визволити Свій народ – і цілий світ - від рабства та смерті. Були пророцтва про те, що Месія буде нащадком Давида, найславнішого Царя Ізраїльського. Ось одне з них: «І поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий,- і правосуддя та правду в Краю запровадить» (Єремії 5:23). Для кожного чоловіка, що твердив, що він – довгожданий Месія, або ж про нього так твердили інші (було чимало таких в історії народу ізраїльського), треба було представити доказ у формі такого родовода. Матвій мав намір доказати, що цю передумову і сповнив Господь наш Ісус.
Були й інші пророцтва про Месію. Наприклад Його зачаття буде чудесним: «Ось Діва [саме так переклад на грецьку мову, Септуаґінта, передає слово на івріті, що означає «молода жінка»] в утробі зачне, і Сина породить і назвеш ім’я Йому Емануїл (що означає «З нами Бог»)» (Ісаї 7:14). A інше говорить про Його місце народження: «А ти, Вифлеєме-Ефрате, хоч малий ти у тисячах Юди,- із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, віддавна постання Його, від днів віковічних» (Михея 5:2). Багато подібних пророцтв знаходимо в Св. Писанню Старого Завіту, яке ревно зберігали й передавали з покоління в покоління. Тому сьогодні ми можемо з подивом розмишляти над такими явними ознаками Божої любові до нас, що виявляється таким старинним приготуванням пришестя Месії, бо ж наперед подав нам такі ознаки, якими люди могли б пізнати Його, коли Він нарешті прийде.
Кожний народ, який прийняв Віру Христову прийняв і дар передання. І кожний нарід убрав це передання у рідні йому строї, в одежу своєї власної традиції, так що воно стало близьким і рідним тому народові, як частина їхньої культури, в якій вже було багато такого, що гармонізувало з Євангелією – хоч є й непринятне, і отож, як наш видатний блаженної пам’яті Митрополит Іларіон (Огієнко), навчає, постійний процес Християнізації - конечний. І так культура кожного народу стає «Богоносною», бо ж носить у собі Христову Євангелію. Наш український народ з любов’ю та увагою зберіг свої традиції і тут у Канаді. Вони допомогли нашим поселенцям відчути навіть тут, у новій країні запах того дому, якого залишили на рідних землях. Вони допомогли їм виховати своїх дітей на чесних і працьовитих громадян цієї країни. Вони допомогли їм передавати чесноти Християнські, які єдині приносять тривале щастя у земній нашій мандрівці у цьому технологічному суспільстві, що так швидко міняється. Це передання зокрема зберігається в тісному зв’язку з Церквою, Божою Громадою, яка плекає духовість Християнську пов’язанy з українською духовістю минулих тисячоліть. Дякуймо Богові за передання, яке ми отримали. Зберігаймо їх і передаваймо їх нашим найменшим. Нехай вони й надалі підтримують нас і подають нам натхнення змагатися за Царство Боже, яке з Пришестям Христа вже появилося в світі, та яке повністю проявиться при славному Його Другому Пришестю. Амінь