Вівторок, 03 грудня 2013, 00:05

Давня арабська легенда оповідає сумну історію про зброєносця багдадського халіфа.

Одного дня молодий зброєносець, геть засмучений, припав до ніг свого улюбленого володаря і попросив дозволу узяти бистрого мов орел скакуна.

- Для чого він тобі? - поспитав халіф.

- У саду я бачив Смерть. Вона робила мені знаки. На Вашому скакуні я втечу до Басори і там сховаюся серед торговиці. Смерть не знайде мене там.

Халіф дав хлопцеві свого скакуна. Зброєносець помчав галопом.

Халіф спустився до саду і побачив там Смерть.

- Ти чого погрожувала моєму зброєносцеві? - поспитав він.

- Не погрожувала я йому, - відповіла Смерть, - а тільки підняла догори руки від здивування. Я спитала сама себе: чи ж це можливо, аби він був іще тут, коли маю з ним зустрітися за п'ять годин на торговиці у Басорі...

Ягші Таяма, старий славетний і надзвичайно шанований учитель володаря, не хотів прийняти до грона своїх учнів, що вправлялися у володінні мечем та стрілянні з лука, одного самурая. Як свідчить передання, той уже з дитинства вправлявся у боротьбі з думкою про власну смерть і цілком опанував мистецтво володіти собою.

- Чого ще я міг би тебе навчити? - мовив учитель, відхиляючи прохання кандидата. - Ти ж бо вже дійшов до самого серця мудрости: у мистецтві, яким володієш, криється будь-яке інше, в тому числі й мистецтво володіння мечем і стріляння з лука.

Звертаючись до своїх учнів, учитель додав:

- Хто знає смерть, знає життя. А хто легковажить смерть, легковажить життя.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро