Головна

Християнство - радість любові

Недільний чи святковий день. Велика кількість людей спішать до храму, церкви наповнені. Після спільної молитви повертаємось до щоденних занять, звичного способу життя.  Питання в тому, чи ми справді ідемо за Христом? Християнство, яке ми собі уявляємо є нашим, власним, показним і побудоване на великих компромісах. Часто для сучасної людини бути християнином, це час від час відвідати церкву, підійти до сповіді один, або кілька раз у рік, можливо, зробити певну пожертву.

Але що говорив людям Ісус Христос? «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!.... Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає»  Лк.14.26 - 27;33-35.Уявіть себе на місці слухачів Ісуса, як би ми відповіли  на такий заклик?  Ісус говорив ці слова не тільки до своїх учнів, але також до тих, хто вперше слухав Його.

«Візьми свій хрест, залиши усе» -  це руйнує всі наші уявлення, але власне такою є умова, щоб іти за Христом. Ці слова звернені до кожного християнина, без їх виконання не ніхто «не може бути учнем» Христа.  Усі ми можемо запитати: які є ознаки християнина?

1. Найвища любов. В Євангелії від Матія Ісус говорить:  «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» Мт.22.36. Найперша заповідь життя - любити Бога всім серце, всією душею, усіма силами.  Бог повинен бути усім. Друга заповідь випливає із першої. Наслідком любові до Бога є любов до ближнього.  «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний»(Матв.10:37). Це не означає, що ми не любимо людей. але, що наша любов до Бога все змінює – люблячи Бога понад усе, ми любимо рідних любов’ю Христа!  Ми насправді  мало знаємо про таку любов. Як часто ми говоримо, що «потрібно» сповідатися, «мусимо» іти в церкву, «повинні» молитися…  Але християнство -  це не тягар, а радість любові!

Чи любимо ми Христа всім серцем, душею, розумом, всіма силами?  Чи спраглий ти Христа, чи для Нього б’ється твоє серце? На жаль дуже часто для Христа ми залишаємо тільки об’їдки нашої любові. В такому випадку ми не можемо назвати себе християнами.

2.Повна посвята. «Хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!» Звичайно ми говоримо про хрест, як про труднощі, терпіння, обставини, котрі зустрічаємо в житті.  Але в Біблійному контексті, якщо ти несеш хрест, то по суті -  у тебе не має  власних планів, амбіцій, гордості, ти ідеш через приниження до місця смерті. Ісус говорить, що через хрест ми помираємо для попереднього життя і для гріха! Це означає, що ми мертві для життя світу, для егоїзму: «Я розп'ятий з Христом… і живу вже не я, а Христос проживає в мені»(Гал.2.20). Ми віддали Христу свої плани, мрії і бажання. Але ми живі для Христа, для Його планів,  Його бажань і для Його мрій. Він в центрі нашого життя! Тепер все у нашому житті залежить від Христа! Адже ми померли для минулого життя.  Це так відрізняється від наших звичних поглядів.

Інколи ми наполегливо просимо своїх ближніх, щоб вони хоч раз у рік приступили до сповіді. Вони сповідаються, приймають Євхаристію з почуттям виконаного обов’язку, для годиться, або, щоб ми від них відстали.  Проте більшість навіть не думає про радикальну переміну життя! Кажуть, що дорога до пекла встелена добрими намірами. Це ті, що мали бажання іти за Христом, але так ніколи до кінця і не відважилися. Як наслідок цього, сьогодні існує такий феномен, як номінальні християни. Багато так званих християн тільки вдягають час від часу костюм християнина, використовують косметику побожності. Віра, Церква потрібні їм для додаткового комфорту, поваги оточуючих, на всякий випадок.

Кругом нас іде духовна війна: молитвою, жертвою, проповіддю Божого слова, любов’ю. Війна за наші серця, за душі людей. Кожен із живучих  завершить свою земну мандрівку на небі з Богом, або в пеклі з дияволом.

Якщо ми в рядах Христової Церкви, тоді ми робимо все від нас залежне і можливе для росту і поширення Божого Царства. Воїн Христа не може лежати на зручному дивані і спостерігати за битвою по телевізору. Ви на дивані чи на полі  битві за Христа?

Чотири з половиною мільярди людей можуть перейти межу вічності, так і не почувши про Христа, тисячі дітей помирають щоденно від голоду і виліковних хвороб. Для чого ти витрачаєш своє життя?

3.Відсутність прив’язань. «Кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм» Лк.14.33. Віддати все що є Христу – для спасіння грішників, для проповіді Євангелії, для вчинків милосердя. Зректися, означає попрощатися, викинути, залишити! Христос з любові до нас залишив небо, відмовився від слави, прийняв хрест і ганьбу. На Голгофі Він втратив усе з любові до нас. Тому Ісусу повинно належати все моє життя, кожна його грань, без залишених для себе темних куточків. Відмовитися від нечистих сайтів, передач, ігор. Часто наше серце подібне на базар, де зібрано багато не потрібних речей. Відмовитися від  недобрих друзів, гріховних стосунків, порожніх розмов, подвійної бухгалтерії!  «Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто»(Євр.11.16). Бог не соромиться тих, хто шукає Його, хто втрати усе, щоб бути вірним Йому! Світ і його насолоди ще нікого не зробили щасливими, щастя тільки у Христі! Христос помер не для того, щоб ми жили, не відрізняючись від світу. Можливо нас не розуміють, зневажають, подивляють -   «Виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо»(Євр.13:13).

Вірити. означає, поміняти свої пани на плани Христа для нашого життя, стати Його учнем! Залиши усе, що заважає рухатися і йди за Христом,  від цього вибору  рішення  залежить твоя вічність.

о. Михайло Будник

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/