Понеділок, 23 вересня 2013, 00:25

Один лев з широко розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне.

- Так! - відповіла вівця.

- Дурна! - сказав лев і з'їв її.

Потім поставив те саме питання вовкові.

- Ні! - відповів вовк.

- Підлабузнику! - заричав лев і розірвав його.

Те саме лев запитав й у лиса.

- Кажучи правду, пане, - відповів лис, - у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.

Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі.

- Залишіть мені у спадок трохи вашої мудрості, - просив він.

- Бачиш мій язик? - спитав філософ.

- Бачу, - відповів учень.

- А мої зуби? Чи всі ще там?

- Ні, не всі.

- А знаєш, чому язик тримається довше від зубів? Бо він м'який і гнучкий, а зуби тверді - тому й випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро