Якщо б я знав раніше (17 липня)
Вівторок, 16 липня 2013, 22:25
Одного дня Бог, зайшов до Раю і, на Своє велике здивування, побачив, що там ж всі. Жодну душу не відіслано до пекла. Трохи Його це занепокоїло. Адже має обов’язок пильнувати справедливість. Навіщо ж тоді пекло, якщо його не використовувати? Отож мовив до Архангела Гаврила: «Поклич усіх перед Мій престол і прочитай десять заповідей». Покликали всіх. Гавриїл прочитав першу заповідь. Тоді Бог сказав: «Усі, хто згрішив проти цієї заповіді, негайно мають піти до пекла». Кілька людей вийшли з натовпу й засмучено пішли до пекла.
Так само було після прочитання другої заповіді… третьої… четвертої… п’ятої… За цей час присутніх у Раю відчутно поменшало. По тому, як була прочитана шоста заповідь, до пекла попрямували всі, за винятком товстого, старого і лисого пустельника.
Бог глянув на Гавриїла і спитав: «Це єдина душа, котра лишилася в Раю?»
- Так, - відповів Гавриїл.
- Гаразд, - мовив Бог. – Але він тут начебто покинутий, правда? Скажи всім, аби поверталися!
Грубий, старий і лисий пустельник, почувши, що Бог усім простив, обурився і дорікнув Богові: - Це несправедливо! Якщо б я знав раніше
Є один секрет щастя: люби те, що робиш.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро