Головна

Блаженні новомученики УГКЦ

У історії деякі люди мають привілей пережити свою історичну епоху. Мученики перших віків християнства завдяки свідченню віри є одним з прикладів історичної пам’яті християн. Люди, які покликані свідчити віру в Христа перед переслідувачами стають на шлях праведного Авеля. «Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє». Євр. 11, 4. Віра в Господа Бога стала каменем спотикання для людей, які «проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину». Рим. 1, 23. Від жертви Авеля до сьогодні віра в Господа Бога проходить випробування. Церква шанує як мучеників свідків віри, які перед людьми які відкидали Бога, через пролиття крові власним життям засвідчили вірність Христу.

Мученики - як ікона Євангелія Блаженств, пережита аж до пролиття крові, вони становлять знак надії для наших і прийдешніх часів. Вони показали, що любов є сильнішою від смерті.

У їхньому протистоянні таємниці беззаконня, незважаючи на людську неміч, змогла засяяти сила віри й Христової благодаті (див. 2 Кор. 12, 9-10). Їхнє переможне свідчення виявилось насінням нових християн (див. Тертуліан, Апол. 50,13: ССЛ 1, 171).

Нехай їхнє свідчення не залишиться для вас тільки причиною до вихваляння, нехай, радше, стане запрошенням до того, щоб їх наслідувати. Через хрещення кожен християнин покликаний до святості. Не від усіх вимагається, як від цих нових блаженних мучеників, найвищого випробування через проливання крові. Однак кожному доручено завдання йти за Христом із щоденною та витривалою самовідданістю.

Пам’ять про них є благословенням. Проповідь бл. Івана Павла ІІ  на  Літургії у Львові, 27 червня 2001.

27 червня 2001 р. блаженний Іван Павло ІІ проголосив всечесних Слуг Божих – Миколая Чарнецького та двадцятьох чотирьох співмучеників, Теодора Ромжу, Омеляна Ковча та Йосафату Гордашевську – величати блаженними, і щоб їхні празники святкували кожного року в місцях і згідно з чином, визначеним уставом.

Блаженний Миколай Чарнецький 14.12.1884-2.04.1959

Народився в с. Семаківці на Станіславівщині. Єпископ, монах редемпторист. Заарештований НКВС 11 квітня 1944 р. З 1945 року по 1956 рік відбував покарання у в’язницях та таборах примусової праці. Звільнений 1956 р. як безнадійно хворий. Помер у Львові в опінії святості похований на Личакові у Львові. Нині мощі Блаженного Миколая вшановуються у монастирській церкві оо Редемтористів Свщм. Йосафата у Львові.

Наш український чудотворець. Взірцевий аскет, невтомний трудівник на Христовій ниві, горливий щодо спасіння ввірених його опіці душ єпископ, правдомовний і справедливий, простий і щирий навіть перед обличчям лукавого і підступного ворога, смиренний і богобоязливий у відношенні до Бога. Його не заломили ні тортури допитів, ні суворість лагерного життя, ні зрада побратимів. Вміння милосердно, по-Христовому прощати своїм кривдникам - таким є світло його зорі в небозводі Божого Царства..

Блаженний Григорій Хомишин 25.03.1867-28.12.1945

Народився у с. Гадинківці на Тернопільщині. Доктор богослов’я, Єпископ Станиславова вперше був заарештований НКВС 1939 р. Під час другого арешту 15 квітня 1945 р. внаслідок 8-місячних катувань в Києві у Лукянівській в’язниці 28 грудня 1945 р.  перестало битися серце блаженного Григорія Хомишина.

Блажений Григорій - яскравий приклад ревного пастирського служіння і радикальної категоричності у цілковитому несприйнятті гріха, прямолінійність і простота у всьому, що стосується Божих справ, незворушна твердість у вірі, принциповість у слідуванні за голосом Господнього покликання, що відлунює в найпотаємніших куточках власного сумління, - його для нас дороговказ на шляху осягнення християнської досконалості.

Блаженний Йосафат Коциловський  3.03.1876-17.11.1947

Народився у лемківському с. Пакошівка біля м. Сянока. Доктор філософії та богослов’я, монах-василіянин, Єпископ Перемисько-Самбірський, засновник Духовної семінарії у Перемишлі та монашого Згромадження сестер св. Йосифа. Вперше заарештований Польською Службою Безпеки 21 вересня 1945 р. Другий арешт 26 березня 1946 р. блаженного перевели у табір у с. Чапаївка біля Києва де він помер смертю мученика. Мощі блаженного Йосафата вшановуються у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию.

Шляхетність його постави і доброта, котру випромінював погляд його очей, не дали жодного разу занестися над ним руці безбожника-ката: кипляча у ньому злоба на послідовників Христового вчення, неначе велетенська хвиля, що безплідно розбивається об могутню прибережну скелю, відступала перед строгою добродушністю старця, яка, поряд з тим, зуміла виєднати повагу до релігійних переконань та світогляду цього католицького єпископа з боку насельниць жіночого православного монастиря, що містився неподалік місця його славного мученицького подвигу і блаженного переставлення до вічності.

Блаженний Симеон Лукач  7.07.1893-22.08.1964

Народився у с. Старуня на Станіславівщині. Викладач морального богослов’я Духовної семінарії у Станиславові. Висвячений у 1945 р. на єпископа владикою Григорієм Хомишиним як правонаступник єпархії у випадку арешту. Перший арешт 26 жовтня 1949 р. тривав майже 7 років каторжних таборів у Сибіру. Другий арешт у липні 1962 р. та судовий процес, що розпочався одночасно з II Ватиканським Собором і перетворився на показову атеїстичну пропаганду, став причиною хвороби та смерті. Похований у рідному с. Старуня. Мощі блаженного вшановуються у церкві Св. Івана Богослова у Богородчанах.

На його долю випало з лихвою отримати заплату єпископа переслідуваної Церкви в часі, коли голубину простодушність і незлобивість, як ніколи, треба було помножувати на воістину зміїну - мудру, але не лукаву - хитрість. Слово Боже, яке живим полум'ям палахкотіло в його нутрі і яке він без боязні голосив по всіх-усюдах повіреним його душпастирській опіці вірним, очистило і його слова - «моє священиче сумління не дозволяє мені зрадити імена тих, хто звертався до мене за духовною послугою...» - і зробило його уста закритими для фальші, зради чи неправдомовства.

Блаженний Василь Величковський  1.06.1903-30.06.1973

Народився у м. Станиславові. Монах-редемпторист, побудував кілька церков та каплиць на Волині та Поліссі у міжвоєнний період. Заарештований НКВС 26 липня 1945 р. і засуджений до смертного вироку, який через 3 місяці замінили 10-річним ув’язненням. 1959 р. призначений Апостольською Столицею єпископом. Другий арешт 2 січня 1969 р., 3-річне ув’язнення та вигнання з СРСР до Югославії. Зустріч у Римі з Кир Йосипом Сліпим та аудієнція в Папи Павла VI. Помер невдовзі після звільнення з ув’язнення у Вініпезі, Канада. Мощі блаженного вшановуються у церкві Св. Йосифа у Вінніпезі.

Тільки велике смирення перед Богом і незмірне уповання на Його всемогутність могло дозволяти цьому чоловікові так сміливо ставати в обороні Божих правд і громадянських прав своїх вірних - загнаних радянською владою у підпілля греко-католиків Галичини. А те почитання й пошанівок, що їх - як віруюча людина - віддавав Божій Матері, є с дійсно прикладовим і гідним всілякого подиву. Місіонер до скону, лишився ним до кінця, свідчачи в далекому від рідної домівки краї сумну і славну правду про Христа, Який умер і воскрес, і Його Церкву, що її не в силах здолати пекельні брами.

Блаженний Іван Слезюк    14.01.1896-02.12.1973

Народився у с. Живачів на Станіславівщині. Священник-катехит у школах та гімназіях Галичини. Висвячений 1945 р. на єпископа владикою Григорієм Хомишиним у передчутті арештів ієрархії УГКЦ. Заарештований 2 червня 1945 р., звільнений після 10 річної каторги у воркутинських таборах, повторно заарештований у липні 1962 р. Підпільний єпископ Івано-Франківської єпархії протягом 8 років. Помер після чергового виклику до КДБ у Івано-Франківську. Мощі блаженного вшановуються у катедральному соборі Воскресіння ГНІХ у Івано-Франківську.

Cимвол воднораз благості у вірі та крицевої у ній незламності, вироблених через усе життя, дякуючи діянню невидимої Божої благодаті, яку живо відчував усім своїм єством, та «завдяки» морозному кліматові азійського Сибіру, в умовах якого, стараннями безбожницького режиму, впродовж цілого десятка років мав змогу вдосконалювати свою волю - справжній зразок Христового апостола, що доповнюючи власними стражданнями страждання Богочоловіка і Його Церкви, переможно перетерпів до кінця, щоб прийняти вінець перемоги.

Блаженний Микита Будка 7.06.1877-28.09.1949

Народився у с. Добромірка на Тернопільщині. Перший Єпископ для українців Канади, з 1928 р. Генеральний Вікарій та крилошанин Митрополичої Капітули у Львові. Заарештований НКВС 11 квітня 1945 р. Помер на засланні у таборі Караджар, біля Караганди (Казахстан).

«все можу в Тому, Хто укріпляє мене» - саме ці слова, напевно, були життєвим кредо цього великого подвижника віри, а терпеливість, працелюбність і величезне уповання на Бога - знаряддями для осягнення найвищої цілі, що нею є спасіння душі. Його ноги вздовж і впоперек сходили безкрайні канадські простори, щедро засіваючи їх сім'ям Божого Слова, яке ще треба було ретельно зростити і, вберігши від диявольського кукілю, скласти в Господню комору. Його руки знають чи не кожен камінчик, дбайливо укладений ним в підвалини славного відпустового місця - Зарваниці. Але серце його ніколи - ні перед несправедливими наклепами, ні перед ошуканством, а то і просто грубим насильством - на зазнало й тіні озлоблення, вберігши чистою його душу навіть тоді, коли разом з немічним тілом злягло у мерзлу землю карагандинського степу.

Блаженний Григорій Лакота     31.01.1883-12.11.1950

Народився у с. Голодівка (Задністряни) на Львівщині. Доктор богослов’я, ректор Перемиської Духовної семінарії, єпископ Перемиської єпархії. Заарештований НКВС 25 червня 1946 р. засуджений до 10 років ув’язнення. Помер 5.11.1950 в таборі с. Абезь. Мощі Блаженного вшановуються у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Львові.

Мабуть, не один господар рясно скроплених кров'ю невинних жертв мурів радянських катівень відчував душевне сум'яття, знущаючись над тим, очам якого ніколи не вдалося би приховати ніжної душі непоправного ідеаліста, а поступування якого незмінно видавало ту приязність і доброту, що її таїло велике серце розумного і розважливого душпастиря. Ці ж самі очі, о диво!, одночасно випромінювали і стійку впевненість у правоті сповідуваних переконань, і непідкупність, і відразу до зради. Воістину блаженні ті, чий зір навик споглядати Божественне...

Блаженний Теодор Ромжа 14.04.1911-1.11.1947

Народився на Закарпатті в с. Великий Бичків. Священичі студії відбув у Римі, де і висвячений на священика 1937 року. З 1939 року духівник Ужгородської Семінарії та викладач філософії. З 1944 року єпископ Ужгородський. 27 жовтня 1947 року НКВС вчинило замах на його життя. Завдяки Божому провидінню його терміново доставлено в Мукачівську лікарню, але й тут його настигла рука ворога, яка підступно ввела отруту, після чого Теодор помер. Мощі Блаженного вшановуються в кафедральному храмі  в Ужгороді.

Круті і шпичасті гірські хребти, важкодоступні пасма кам’янистих схилів, котрі оточують мальовниче Закарпаття, не один раз ставали нездоланною перешкодою для чужоземних посіпак, що прагнули підкорити волелюбний місцевий люд, проте і вони не стали на заваді атеїстичній пропаганді людиноненависницького комуністичного режиму, який планомірно і жорстоко прагнув позбавити людину її високого і шляхетного устремління до Бога, до висот і злетів людського духа, до торжества правди і справедливості. Треба було більшого - несхитної віри мучеників-свідків Христа. Тому-то і не завагався молодий віком, але справжній пастир Христового стада ціною власного квітучого життя стати перешкодою підступній міці диявольського задуму. І ще одна пахуча квітка зацвіла на жертовнику Всевишнього…

Блаженний Леонід Фьодоров 4.11.1879-7.03.1935

Народився в Петербурзі. Священик і монах студійського Уставу. За справу єдності Церков був заарештований і відбував покарання на Соловках, та заслання в Пінєзі, Котласі і Вятці. Помер як мученик у таборі м. Кіров (Вятка).

Безборонна жертва атеїстичного молоха, первісток серед чекаючих на прославу на престолах воюючої Христової Церкви із числа російських католиків східного обряду. Сповнений благородних поривів і усім своїм єством бажаючи відновлення Церковної єдності, злетів він на крилах духа до вершин богословія, славлячи Бога в лоні Святої Апостольської Церкви, що від моря - до моря і від країв землі - аж до її країв. Наслідуючи Єдиного, він і сам сподобився благодаті стати «тим, хто з'єднує«, щоби віднайти для Христа тих, хто, втративши Дорогу, Правду і Життя, ще блукають десь там, на манівцях спасіння, не вірячи в можливість торжества Господньої справедливості. Його засів ще не доспів, але віримо, прийде час, коли його дух возрадується в Бозі, бачачи рясний плід і обильне жниво Чоловіколюбця!

Блаженний Микола Конрад 16.05.1876-26.06.1941

Народився в с. Струсові на Тернопільщині. Доктор філософії та богослов’я, священик, засновник студентського товариства ’’Обнова’’. 26 червня 1941 року ризикуючи життям уділив Тайну Сповіді вмираючій жінці. Повертаючись, разом з дяком Володимиром Приймою, був по звірячому замордований енкавеесівцями у лісі біля Страдчу. Мощі Блаженного вшановуються у церкві Успіння Пресвятої Богородиці у  Страдчі.

Науковець, педагог і душпастир: учений, творчий доробок якого і в сьогоднішнім дні є цінним для тих, хто прагне осягнути основ тієї мудрості, що допроваджує до Бога; педагог-приятель учнівської молоді та студентства - вірних синів своєї Церкви і народу, котрі своєю кров'ю й потом позбавили його, невільника ще вчора, кайданів рабства і неволі; священик, що «душу поклав за брата свого», бо ворожа куля перервала його життя в часі служіння ближньому.

Блаженний Андрій Іщак  23.10.1887-26.06.1941

Народився в м. Миколаєві на Львівщині. Священик, науковець і викладач ЛБА. Розстріляний більшовицькими солдатами в лісі на Сихові за те, що був священослужителем. Похований біля церкви Пресв. Тройці на Сихові.

В своєму служінні людям він зумів вдало поєднати професорську катедру і багатоголосі академічні аудиторії зі скромною проповідальницею сільської церковці, вщерть виповненої добрим та роботящим простолюддям, вірним якому залишився аж до смерті. Сьогодні в залях університетів - численні учні його учнів, а на місці невеличкого парохіяльного храму - велична новозбудована споруда золотоверхого собору, воістину «кров мучеників - насіння християн».

Блаженний Роман Лиско 14.08.1914-14.10.1949

Народився в м. Городку на Львівщині у священичій родині. По закінченні теологічних студій одружився з Неонілою Гуньовською, а в 1941 році був рукоположений на священика з рук митр. А. Шептицького. За вірність Христові  був заарештований в 1949 р. та у тюрмі на Лонцького і обірвалася його життя.

Енергійність і запал, працелюбність і жертвенність, порядність і побожність... Чи не діяння це мудрості від Бога, яка і «молодому за сивий волос править»? Її ніколи не перекреслив поставлений знесиленою від перенесених в застінках НКВС-івських катівень тортур рукою підпис під переходом на «казьонне православіє». І хоч серце вірного свідка Христового воскресіння перестало битися серед мертвої тиші в'язничного коридора, воно все ж таки б'ється... спочиваючи в Господніх руках у затінку дерев раю!

Блаженний Микола Цегельський 17.12.1896-25.05.1951

Народився в с. Струсові на Тернопільщині. Священик, батько 4-х дітей. Душпастирську працю виконував у Німеччині. 1945 року заарештований і вивезений на Сибір до тюрем ГУЛагу. Помер в с. с. Явас, Мордовської АССР.  Віра сильніша від тріскучих сибірських морозів, вона далеко сильніша за привабливий вигляд «благоденствія» ціною в сумління, сильніша вона і за біль розлуки з людиною, котру кохаєш, і дітьми, що їх породив. Що таке віра? Важко її окреслити словами, але вона стає зрозумілою, коли її пояснюють такі вчителі, котрі цінять її вище власного життя.

Блаженний Петро Вергун 18.11.1890-7.02.1957

Народився в м. Городку на Львівщині. Душпастирську працю виконував у Німеччині. 1945 року заарештований і вивезений на Сибір до тюрем ГУЛагу. Помер в с. Ангарське, Красноярського краю

Почуття обов'язку гармонійно поєднував у ньому Господь з усвідомленням відповідальності за чинені ним дії, а тому свою пастирську вірність у відношенні до повірених його пастирській турботі людей він не проміняв на звабливу можливість затишного життя на вигнанні, вирішивши розділити долю своєї четвертованої комуністичною владою Церкви... По довгих допитах, тортурах, приниженнях і гірких невільницьких роках життя його дух знайшов пристановище в гущавині могутніх сибірських кедрів, але наперекір диявольському замислові його тлінний прах став таки основою віри багатьох греко-католиків сьогодення.

Блаженний Олексій Зарицький 17.10.1912-30.10.1963

Народився в с. Більче на Львівщині. Священик у Струтині, в 1948р. ув’язнений і вивезений до Караганди, де і помер як мученик за віру в с. Долінка. В 1990 році мощі бл. Олексія перевезено на Україну і перезахоронено біля церкви Петра і Павла на Рясному біля Львова.

Впродовж цілого свого життя він ревно працював над тим, щоби його брати і сестри з плоті і крові його рідного народу міцно стояли при вірі, переданій їм їхніми батьками, Господь же увінчав його старання, вчинивши його духовним батьком і наставником іноплеменних, з якими поріднили його недоля й гіркота далекої чужини. Його апостолат злагіднював болі найтяжчих душевних ран - українці, росіяни, поляки, казахи, німці... Скільки їх - тих, для яких його постать - чи то серед українських полів, чи в сибірській тайзі, чи у середньоазійських степах - була знаком примирення і взаємного прощення в утвердженні торжества безграничного Божого милосердя

Блаженна Тарсикія Мацьків 23.03.1919-18.05.1944

-Народилася в Ходорові на Львівщині. Монахиня Сестер Служебниць жертвувала себе за навернення Росії і за Церкву. Її розстріляв солдат за те, що вона монахиня. Похована в монастирському городі в Кристинополі, а в 1956 році перезахоронена на Личакові у Львові (поле 21).На даний час мощі с.Тарсикії зберігаються в монастирській каплиці Сестер Служебниць у Львові на вул. Пасічній, у Ходорові і в Стрию.

квітку її життя, сповнену пахощів чеснот і барв духовної втіхи, безжалісна смерть несподівано скосила в одну мить, але постріл гвинтівки не перервав її пташиного злету до висот вічності. Те, що було постійною її думкою і найпотаємнішим прагненням її серця, здійснив Господь, єдиний Відатель тайн людської душі. Жертву прийнято, тепер на черзі - сповнення обітниці.

Блаженна Олімпія Біда 10.05.1903-23.01.1952

Народилася в с. Цеблів на Сокальщині. Монахиня Сестер Св. Йосифа. З 1938 р. настоятелька дому в м. Хирові. За вірність Христові, за те, що не скинула монаший одяг, була заарештована в 1950 р. НКВС і засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ.

Якого притулку повинен шукати той, кого прибіжищем і захистом є Сам Господь, в якого лікаря, окрім Нього, треба  просити про зцілення тілесних ран і недуг і який порадник дасть спасеннішу від Нього раду...? «Христос - моя сила, Бог і Господь», - разом з усією Вселенською Церквою промовляла нескорена ідолом безбожництва мучениця на далекій чужині, посеред царства непролазних боліт і надокучливої комашні, з бажанням досягти омріяного Царства Живого Бога.

Блаженна Лаврентія Гарасимів 30.09.1911-28.08.1952

Народилась в селі Рудники на Львівщині. Монахиня Сестер св. Йосифа. З 1938 року в Хирові у захоронці  виховувала малих дітей разом з с. Олімпією Бідою.  За вірність Христові в 1950 році  була заарештована НКВС і, незважаючи на хворобу, засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ. Нині мощі блаженних Лаврентії і Олімпії вшановуються в  каплиці монастиря Сестер св. Йосифа у Львові на вул. Личаківській 171а.

Якого притулку повинен шукати той, кого прибіжищем і захистом є Сам Господь, в якого лікаря, окрім Нього, треба просити про зцілення тілесних ран і недуг і який порадник дасть спасеннішу від Нього раду...? «Христос - моя сила, Бог і Господь», - разом з усією Вселенською Церквою промовляла нескорена ідолом безбожництва мучениця на далекій чужині, посеред царства непролазних боліт і надокучливої комашні, з бажанням досягти омріяного Царства Живого Бога.

Блаженний Володимир Прийма 17.07.1906-26.06.1941

Народився в с. Страдч біля Львова. Закінчив дяківську бурсу дяків при митр. А. Шептицькому. Був дяком і диригентом у церві с. Страдч. По звірячому замордований  енкавеесівцями в лісі ’’Бірок’’. Похований в Страдчі.

безкорисливе служіння своєму ближньому і посвята виконанню свого обов'язку якнайкраще характеризували поставу перед Богом цього славного мученика. Відповідальність та дбайливість в речах Церкви були справжньою окрасою його душі. Непевний час міг би виправдати його нерішучість та бездіяльність, а дійсна небезпека і реальна загроза його життю стали б чи не найкращими адвокатами на суді власного сумління, коли б він просто відмовився супроводжувати свого пароха в його, як виявилося, останній дорозі до спраглого за Господом вмираючого брата у Христі. Але навіть багнетами не вдалося безбожникам виколоти, вичавити з молодого батька великої родини Бога, котрого він носив у своєму серці - Єдиного Праведного Суддю, Який кожному віддає по справедливості за ділами його.

Блаженний Еміліян Ковч 20.08.1884-25.03.194

Народився в с. Космач на Івано-Франківщині. Священик,   батько шістьох дітей, довголітній парох Перемишлян.

У 1942- 1944 рр., розділив долю своєї пастви. За те що   хрестив та видав документи євреям, був засуджений нацистами   на заслання у концтабір Майданек, де і помер.

Божий післанець для тих, хто ще під «тінню Мойсеєвого закону», в часах страшного воєнного лихоліття. Де вона, та віднайдена драхма, заблукана вівця, дорогоцінна перлина? І хоча за плечима дружина і діти, брати і сестри, родина і друзі, а перед очима грати, каторжні роботи і, вкінець, крематорій Майданеку, за ними - радісний усміх ангелів і все та ж родина, діти і друзі, друзі, друзі... - брати і сестри Божого Царства

Блаженна Йосафата Гордашевська 20.11.1869-7.04.1919

Народилась у Львові. Перша монахиня і духовна провідниця сестер СНДМ. Померла в Кристинополі.

Скільки людей - стільки й способів пошуку Бога, стільки й доріг, які ведуть до пізнання Його величі і Присутності в житті кожного із нас. І як добре, коли твій особистий шлях лягає на розлогий і широкий гостинець, вигідно вмощений сотнями, а то й тисячами ніг тих, хто простував перед тобою. І зовсім навпаки, коли він в’ється вузькою стежиною під ногами першопрохідця. До такого служіння Господь кличе тих, хто з особливою смиренністю уповає на Його безмежне милосердя і з готовністю і самопожертвою кидається у вир щоденної боротьби за утвердження Божої справедливості в служінні найбільш убогим і потребуючим. І нерідко трапляється так, що подібна мужність виявляється в лагідному усміхові, погідному слові і тендітних руках жінки.

Блаженний Климентій Шептицький 17.11.1869-1.05.1951

Народився в с. Прилбичі Яворівського повіту. Священик і монах студійського Уставу. 1947 року заарештований та після довготривалих знущань помер у Володимирівській в’язниці.

Непересічна розважливість і немалий досвід у вирішенні багатьох   питань світського життя та ще й шляхетне походження, здавалося би,  змагалися з ним в справі реалізації його життєвого покликання. Світ   лоскотав його слух силою-силенною принадливих перспектив. Але голос   Бога, що линув з глибин його серця... Тож коли його внутрішнє вухо   почуло  Господнє: «Жнива великі, та робітників мало», - то відразу зникли всі сумніви, а його уста рішуче промовили: «Ось я, Господи». Ці ж   слова прозвучать іще не раз на його довгій сповненій умертвлень і зречень  життєвій дорозі, але це будуть завжди лише умертвлення себе для гріха, ніколи ж - зречення Бога, аж до моменту, коли знову пролунають, аби залишитися у вічності на знак принесення себе в цілопальну жертву за гріхи багатьох

Блаженний Северіян Бараник 18.07.1889-26.06.1941

Народився в м. Угневі біля Белзу. Священик, василіянин, ігумен Дрогобицького Свято Троїцького монастиря від 1932 р., громадський діяч, член міської ради., великий приятель молоді. Заарештований НКВС 26 червня 1941 та замордований у тюрмі НКВД у Дрогобичі. Похований у спільній могилі на цвинтарі по вул. Грушевського в центрі Дрогобича.

Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука нквс-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник появив світові правду про славного звитяжця- Того, за Ким ішов від юних літ, Кому обітував свою молодість в тишині монастирської келії, Кого голосно вістував на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, понісши хрест Його страждань й на свою власну Голгофту.

Блаженний Яким Сеньківський  2.05.1896-26.06.1941.

Народився у Гаях Великих на Тернопільщині. Священик, доктор богослов’я, монах-василіянин, викладач, ревний місіонер. Закатований 26 червня 1941 в Дрогобичі більшовиками, за свідченями зварений в казані.

Людина спокійної вдачі і лагідного усміху, друг і приятель грішників і рішучий противник гріха. Вроджений інтелігент духа, він, здається, ніколи не зміг би скрити від людського ока цього великого Божого дару, який, неначе магнітом, притягував до нього молодь, так що навіть високим монастирським мурам, серед яких знаходив наснагу й натхнення, було не під силу вирвати його з самої гущі спраглих його проводу духовних синів і дочок. Це доконала смерть - дика, насильницька, повна наруги й жахіття, - але й вона не змогла викорінити з сердець вдячних духовних дітей надії на те, що, ведені прикладом життя їх наставника та за допомогою його святих молитов, вони колись будуть знову разом у щасливій вічності, цього разу - назавжди.

Блаженний Віталій Байрак 24.02.1907-16.05.1946

Народився в с. Швайківці на Тернопільщині. Навчався в Чортківській гімназії, після якої в 1924 році вступив до монастиря  отців Василіян. В 1933 році висвячений на священика в м. Жовкві де і розпочав своє священиче служіння. З червня 1941 року став ігуменом Свято Троїцького монастиря в Дрогобичі. Заарештований 17 вересня 1945 року  працівниками НКВС. Помер в  тюрмі в наслідок побоїв.

Світло служить для того, аби світити в темряві, а свічник ніколи не ставлять долі - лише вгорі, щоби освічував тьму. Саме тому так ненавистні князеві тьми слова правди, що несе просвічення. Всі сили зла були кинуті для того, щоби задути, згасити, знищити цей свічник спасительного Божого Слова і правдомовний голосник Святого Духа, але намарно, бо суд історії - правдивий суд Божий - вже виніс свій справедливий вирок для тих, хто ще вчора владно і жорстоко карав синів світла.

Блаженний Зиновій Ковалик 18.08.1903-1941

Народився на Тернопільщині в с. Івачові Горішньому. Священик, монах-редемпторист, палкий проповідник і місіонер, оборонець правди був заарештований енкавеесівцями 21 грудня 1940р. та поміщений до тюрми на ”Бригідках”. Після шестимісячних знущань і катувань Блаженного Зиновія розіп’ято на стіні тюремного коридору.

Веселий вдачею,  обрав своїм дороговказом служіння людям в проповіді Слова і суворій монашій аскезі. Непоправний жартівник, він ніколи не тратив сили духа навіть у найскладніших життєвих обставинах. Неначе заграючи з підступним ворогом, йому не раз вдавалося врятувати життя ближнього, буквально вириваючи його з лабет неминучої смерті. Тільки от себе не вберіг... І так же радо віддав власне життя, на взір Розп'ятого, в Отцеві руки, на  утвердження у вірі багатьох.

Блаженний Іван Зятик 26.12.1899-17.05.1952

Народився в с. Одрехова, тепер Польща. Священик, монах редемпторист. 1950 р. заарештований та вивезений до Озерлаґу Тайшерського  район Іркутської області де і помер.

Харизма монашого згромадження, в якому він, йдучи за голосом Божого покликання, присвятив своє життя до останку справі спасіння душ, - місійна діяльність в голошенні Божого Слова, щоби донести його до спраглих Бога і потребуючих його милосердя. Його проповіді збирали маси людей, а його заклики до твердості і витривалості у вірі, збуджували у їхніх серцях відвагу й безстрашність перед правлінням безбожницького режиму. Ледь живого після побоїв, його облили водою і залишили помирати на морозі у Велику П'ятницю, але холод нелюдської злоби і черства бездушність катів так і не змогли перетворити на лід пломеніюче любов'ю до Христа і людей серце мученика.

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/