Вівторок, 09 липня 2013, 23:43

Коли помер цар, молодий принц, дещо непокоячись, готувався зайняти його місце. Мудрий старий вихователь сказав юнакові: «Тобі потрібна допомога. Перш ніж вступити на престол, обери собі майбутню дружину, але вважай: це має бути дівчина, котрій можеш повністю довіряти. Запроси всіх дівчат, які прагнуть стати царицею. Я поясню тобі, як знайти гідну».

Наймолодша з посудомийок на царській кухні була таємно закохана у принца. Вирішила теж зголоситися.

«Знаю, що ніколи не виберуть мене, але це буде єдина нагода опинитися поруч із принцом, принаймні на мить, і від цього буду щасливою», — подумала.

У призначений час усі найвродливіші дівчата у чудових сукнях і найкоштовніших прикрасах прибули до палацу.

У присутності всього двору принц повідомив їм, у чому полягатиме змагання: «Кожній з вас дам по одній насінині. Та, котра виплекає з неї найкращу квітку за шість місяців, стане царицею».

Дочекавшись свої черги, дівчина-посудомийка взяла насінину, маленьке темне зернятко, віднесла його додому, загорнувши в хустинку. Поклала його у горщик, наповнений вологою землею. Не була вправним садівником, але доглядала свою рослинку дуже старанно і з великою любов'ю. Щоранку з тривогою вдивлялась у темну землю, з котрої мала з'явитися квітка.

Минуло шість місяців, але в її горщику нічого не виросло.

Настав вирішальний день. Прийшовши до палацу зі своїм горщиком, у якому була лише земля, побачила, що всі инші дівчата досягли чудових результатів. Принц розглядав усі горщики дуже уважно. Підійшов до кожної. Квіти були чудові. Глянув також на посудомийку, яка боялася підвести очі і мало не ховала свій горщик без квітки.

Оглянувши всі горщики, принц став посередині та оголосив результат конкурсу: «Новою царицею, моєю дружиною, буде ось ця дівчина!»

У тиші було чути удари сердець. Не вагаючись, принц узяв за руку молоденьку посудомийку.

Потім пояснив причину такого вибору.

«Лише ця дівчина виростила квітку чесности і тому гідна стати царицею! Усі насінини, які я вам дав, були пофарбованими шматочками деревини, тому аж ніяк з них не могла вирости квітка!»

Звичайно, це лише казка. Нині важко було б знайти царицю. Усі ми забули, як вирощувати квіти чесности.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро