Субота, 08 червня 2013, 10:30

Рим, СС – 05.04.2013 Сліпонародженого (Ів. 9: 1-38)

Фрагмент Євангелії про сліпородженого добре відображає характер фарисеїв та їм подібних, і одночасно показує, що звичайна людина своєю простотою і щирістю може виявити їх лицемірство. Головною особою євангельської події є сліпонароджений – людина, яка ніколи і нічого в своєму житті не бачила. Господь зустрічає його, оздоровляє - повертає йому зір… Крім, суто фізичного і тілесного значення, ця подія має також і символічне значення. А саме, Господь Ісус Христос є тим, хто дає прозріння, хто повертає світло людським очам. Дає їм світло Боже…

Бачимо, що фарисеї не можуть погодитися з фактом оздоровлення. Шукають зачіпки, щоб звинуватити Ісуса, а в людських очах щоб понизити його авторитет. Допитують сліпонародженого: як він оздоровився; коли це сталося; хто є той, хто його оздоровив і т.д. Викликають на допит також його родичів, щоб переконатись, чи їх син справді був сліпим від народження. Безперервно запитують: як це можливо, хто його оздоровив. Знову кличуть оздоровленого і ще раз запитують про спосіб зцілення. При цьому поводяться злісно, нахабно, зухвало і грубо.

Щоб, так би мовити, заплутати цю людину і "збити її з пантелику" стверджують, що добре знають ким є Ісус – він є грішником. Однак, бідний чолов’яга відповідає їм дуже мудро, второпно та інтелігентно, так, що вводить фарисеїв у замішання, і викликає у них ще більше занепокоєння. Каже їм: "Чи грішник він, я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу." Показує їм відсутність логіки у їхньому мисленні та поведінці. У деякому моменті навіть собі, ніби, жартує над ними запитуючи: "Чи, може, і ви бажаєте стати його учнями?"

Фарисеї, з однієї сторони стверджують що, не знають звідкіля походить Ісус, а з другої осуджують його, мовляв: "він є грішником"… Таж "ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліповродженому. Був би він не від Бога - нічого не спроможен був би зробити!" Ці виважені і мудрі слова сліпонародженого викликали незадоволення фарисеїв, а не маючи жодних аргументів ствердили, що він сам весь в гріхах, тому не буде їх повчати, тай прогнали його.

Відсутність аргументів призводить до того, що людина вдається до вживання сили, аби лишень перемогти. Насправді, це є її поразкою, бо є доказом її особистої безсильності і слабкості.

На кінець описаної події Ісус виголошує важливі слова: "На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, - сліпими стали." Про кого ж він говорить? Можна здогадатися, що Ісус говорить про тих, які навернуться і триматимуться дороги праведності. Про тих, які приймуть його навчання, тобто: світло Боже і житимуть у світлі, пізнають правду і стануть її послідовниками. Побачать світло… Вийдуть з тіні темряви і приймуть спасіння; стануть синами світла. Інакше буде з тими іншими, які будуть вперто противитись Ісусові; які кажуть, що мають правдиве пізнання і знають Правду, а Ісусові закидають брехню і неправдомовність.

Саме книжники і фарисеї були тими, які вважали себе наближеними до Бога. Вважали, що знають Писання, розуміють їх і можуть вияснювати правду будь-кому. Думали, що є близькими до Мудрості і володіють нею… Ісус доводив їм протилежне, адже у кожній дискусії з ним, програвали… Лише у зіткненні з Ісусом виявляється брак їхнього розуміння Святих Писань, брак відкритості на благовість Ісуса; виявляється закритість у власній шкарлупі і недопущення до себе нічого, що могло б суперечити їхнім переконанням... Вони не приймають Правди! Видаючи себе за освічених, стають сліпими. Лишень тепер на яв виходить їхня справжня сліпота… Ясна річ, що вони цього не визнають і ніколи до цього не признаються. Надалі вперто твердять, що мають монополію на правду, пізнання, на знання і розуміння Писання. І саме це є справжня сліпота, коли хтось не бачачи, твердить, що бачить все.

Сліпа людина переживає своє каліцтво з болем і визнає його. Розумієте? Це визнання себе незрячим, є свого роду прозрінням. Це момент, від якого може початись навернення. Момент дуже важливий. Без нього справжній вихід на нову дорогу є неможливим…

Приклад. Один з ченців скитського монастиря зробив серйозну помилку, і для суду над ним брати покликали наймудрішого ченця-самітника. Мудрий самітник не хотів приходити, але брати були такими наполегливим, що він погодився. Але все ж таки перше, ніж відправитися до них, він узяв відро і зробив у його дні кілька дірок. Потім наповнив відро піском і пішов у монастир. Ігумен монастиря, звернувши увагу на відро, запитав, для чого це було зроблено.

- Я прийшов судити іншого, - сказав пустельник. - Мої гріхи біжать за мною, як і цей пісок у відрі. Але оскільки я не дивлюся назад і не можу бачити свої власні гріхи, то я здатний судити інших. Ченці негайно вирішили скасувати суд.

Молімося, щоб ми вміли побачити власну сліпоту. Молімося, щоб ми відкрилися на благовість Ісуса у повній мірі, щоб у повній мірі прозріти. Молімося, щоб Святий Дух дав нам світло пізнання. Молімося, щоб дав нам свою мудрість. Молімося, щоб гордість, марнославство, зарозумілість не впроваджували нас у стан брехні перед самими собою і Богом. Молімося, щоб ми могли стояти в Правді, щоб ми могли правдиво навернутися, щоб наше навернення було цілковите, до кінця, на віки. Молімося, щоб катаракта ніколи не закривали очей нашого серця і душі. Молімося про повну ясність, розуміння, мудрість і пізнання. Даймося провадити Духу Ісуса. Довірмося йому! Він нас не обмане, не обдурить. Адже тільки в нім є нашим спасінням. Амінь.

Молитва на неділю сліпонародженого

Ідучи дорогою,* ти, Господи, стрінув сліпонародженого чоловіка.* Учні ж, здивовані, питали тебе, кажучи:* Учителю, хто згрішив: він, чи батьки його, що сліпим народився?* А ти. Спасе мій, відповів їм:* Ні він не згрішив, ні батьки його,* але, щоб виявились на ньому діла Божі.* Мені ж треба вчиняти діла того, хто послав мене,* - діла, яких ніхто інший вчинити не може.* Сказавши це, власною слиною розмісив глей,* і помазав йому очі, кажучи:* Іди та вмийся в Силоамській купелі.* Він же, умившись, виздоровів і кликнув до тебе:* Вірую, Господи! -і поклонився тобі.* Тому й ми кличемо: Помилуй нас!