Понеділок, 06 травня 2013, 22:14

Мені було десять років, коли я побачив, як дрозд жадібно дзьобав ягоди бузини. Через якийсь час він здійнявся, полетів на мур нашого сусіда і почав ретельно чистити собі дзьоб об камінь.

Маленьке зернятко бузини, майже невидиме, впало йому з дзьоба і закотилося під мур.

Через десять років, випадково, я знову звернув увагу на той мур. Із землі, з-під муру, там, де колись сидів дрозд, ріс великий кущ бузини. I я уявляв собі, як росло те зернятко, що випало із дзьоба дрозда десять років тому.

Мені хотілось повісити на тій бузині дошку з написом: “Це — справа малого дрозда”.

Один молодий муляр ремонтував дім. Відірвавши шмат тиньку, він побачив, що замість однієї цеглини там була замурована груба книга. Це бу¬ла Біблія. Не знати чому і як вона потрапила туди.

Хлопець не дуже цікавився релігійними справами, але під час обіду почав читати ту книгу.

Потім читав увечері вдома. I так мало-помалу відкрив слова, якими Бог звертався до нього. I його життя змінилося.

Через два роки той муляр одержав роботу в

Аравії. Там він жив разом з іншими робітниками у готелі. Одного вечора товариш побачив, як він читав Біблію.

— Що читаєш? — спитав його.

— Біблію.

— Що? Біблію? Які дурниці! Тільки подумай: кільканадцять років тому я замурував таку ж книжку в одному з будинків у Мілані. Мені цікаво, чи якийсь чорт зумів ії звідти витягти!

Муляр здивовано подивився на свого товариша і запитав його:

— А якби я показав тобі ту Біблію?

— Я би впізнав її, бо залишив на ній свій знак, — відповів той.

Молодий муляр подав Біблію товаришеві.

— Пізнаєш свій знак?

Той взяв книгу в руки, поглянув і стривожився. Це була Біблія, яку він замурував, кажучи до товаришів: “Хочу побачити, чи вона вибереться звідси”.

Молодий муляр усміхнувся і сказав:

- Бачиш, вона повернулася до тебе!

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро