Весняне до душі
П'ятниця, 19 квітня 2013, 00:09
крихітка-крокус
у тлі-імлі на фоні всього світу
завмерли сни, прикуті до граніту
зими-злоби, гріха як моноліту.
земля ж в чеканні тихого привіту...
серед морозу, вітру й снігу криці
тендітний крокус ніжністю іскриться.
цей цвіт беріг в собі всі таємниці,
та переможно вийшов із в`язниці.
крокусне диво
то йшла весна з співанками
морозяними ранками
від стужі стопи зранила
та мрії все ж не зрадила
де кров свою зронила,
там проросла жарина
серденьком сніжним б`ється
крокусом сміється
щоб вмерти не вмираючи
обмеження долаючи,
цвіте часу не гаючи,
горить все ж не згораючи,
щоб вмерти не вмираючи!
другові
з розквітлими серцями
гарячими сонцями
ще сніжними місцями
стояли вартові
неначе у нестямі
ці китиці весняні
напровесні
у сні
які ж вони рясні
від подиху весни
лишивши мрії-сни
все ж повні таїни
прокинулись вони
чи так воно чи ні
у серці неземні
веселі – не сумні
запалено вогні
це крокуси-перлини
знайшли в землі шпарини
й напнувши парусину,
біляву
жовту
синю
звіщають мить весни
Автор бажає залишатися невідомим.