Тире (4 березня)
Понеділок, 04 березня 2013, 14:03
Каменяр відірвав долото від надгробка й промовив: "Я закінчив".
Чоловік оглянув камінь: фотографія батька й дві дати - 1916 і 2000, а між ними тире, що займало на площині каменю лише декілька сантиметрів. Хитнув невпевнено головою, що могло означати і заперечення, і здивування, а радше якесь внутрішнє, усвідомлене несприйняття, невдоволення. Вимовив:
- Не вмію того висловити, та видається мені, що цього замало. Розумієте, пане, батько мій прожив насичене й довге життя - було воно до краю наповнене подіями. Хотілося б бодай інтуїтивно зазирнути в його дитинство, побачити щедро вкриті буйною зеленню поля, де пасеться худоба, пізнати важку працю і відчути задоволення від доброго врожаю, хвилювання через літні грозові зливи чи - навпаки - засухи... Опісля була війна, однострій, колони солдатів, поранення, втеча з полону, зустріч з моєю матір'ю. Народження синів, їх зростання, одруження, онуки, що один за одним приходили у світ... Далі спокійна старість - і, звичайно, хвороби, але й ніжність взаємного почуття, залучення до праці, у якій минали довгі дні, - усі турботи й радощі...
Майстер слухав уважно, далі чотирма швидкими ударами молотка по долоту продовжив тире між датою народження й датою смерти майже на пів сантиметра. Повернувся до чоловіка й запитав:
- Тепер краще?
Життя - ще не тире між двома датами.
Це кожна прожита тобою хвилина. Сьогодення.
Життя - це все, що маємо.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро