Пам’ять про єпископів УГКЦ – Йоана Терешкевича та Йосифа Баковецького
Вівторок, 06 березня 2018, 22:23
На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душ український греко-католицьких єпископів Йоана Терешкевича та Йосифа Мокосія
Баковецького.
Іван Терешкевич народився 5 травня 1793 року в селі Княжполь (нині Білгорайського повіту Люблінського воєводства в Польщі). До 1809 року навчався в гімназії в Замості, а потім переїхав до Перемишля, де й закінчив місцеву гімназію (1811). Також, він навчався у Львівському університеті, де закінчив навчання на відділеннях Богослов'я та Філософії, а потім, через два роки, Терешкевич почав працювати викладачем Холмської духовної семінарії.
У 1825 році став священиком, будучи одночасно і віце-ректором семінарії. З часом, вже перебуваючи на посаді ректора Холмської семінарії, супроводжував владику Пилипа Шумборського під час подорожі до Санкт-Петербурга. Тут, у домі митрополита Філарета, взяв участь у богословській дискусії, опонентом в якій був ректор Санкт-Петербурзької академії.
15 вересня 1841 року Йоан Терешкевич був іменованим єпископом-помічником (суфраганом) Холмської єпархії, а 21 травня 1843 року був висвячений з титулом «єпископ Белзький, суфраган Холмський».
Йоан Терашкевич відзначався своєю лояльністю до окупаційної царської влади. 19 січня 1851 року після смерті єпископа Пилипа Шумборського став адміністратором (управляючим) Холмської єпархії. За часів його адміністрування окремі його дорадники сприяли російському уряду здійснювати поступову русифікацію духовенства Холмської єпархії. Зокрема в 1856 році, було затверджено, що викладання у Холмській семінарії будуть відбуватись російською мовою, яке до того часу проводилось латинською. Помер Йоан Терешкевич 1 березня 1863 року.
А про Йосифа Мокосія Баковецького відомо, що він був українським церковним діячем, єпископом Володимирським і Берестейським, василіянином. Народився на Волині, походив з українського шляхетського роду. Замолоду служив секретарем у польського короля Сигізмунда ІІІ Вази на протязі 16 років. Пізніше обіймав одну із земських посад у Волинському воєводстві (писар володимирський або скарбник волинський). А через деякий час, вступив до чернечого ордену василіян у Битені (Білорусь), що відкрило йому перспективу для церковної кар'єри.
В 1619 році був призначений архімандритом Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря, та фактично вступив на цю посаду 18 вересня 1626 року. 26 січня 1632 року Сигізмунд ІІІ Ваза надав йому Володимирську й Берестейську єпископську кафедру, а унійний митрополит Київський Йосиф Вельямин Рутський висвятив його на єпископа.
Єпископ Баковецький дбав про школу у Володимирі-Волинському. Завжди наполегливо добивався зміцнення позицій Унійної церкви в Україні. Зокрема, він відіграв активну політичну роль у підготовці узгоджувального собору православних і уніятів Речі Посполитої в 1629 році у Львові. На сеймі в 1629 році став одним із авторів проекту конституції щодо цього собору. З його ініціативи в обхід сеймової постанови про скликання церковного собору (для «заспокоєння» православних та унійців) було прийнято відповідний королівський універсал, в якому йшлося про об'єднання православних з католиками.
В часи правління Владислава IV Вази зазнав переслідувань від противників унії, особливо після початку Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Дата його смерті не є певною, найправдивішою вважається його смерть в Любліні перед 22 серпня 1654 р.