Головна

Багатоголосся нашої парафії

konferentsiya-muzykologiya-2Інтерв’ю з Наталею Мальцевою – керівником нового хору «Клирос»

Наталія Валентинівна Мальцева – талановита українська піаністка, лауреат та дипломант багатьох міжнародних та українських конкурсів піаністів, дочка відомого диригента Валентина Мальцева, викладач консерваторії, а тепер ще й керівник нового хору «Клирос» в храмі святого Миколая на Аскольдовій могилі. Пані Наталія - надзвичайно приємна і відкрита людина, яка люб’язно погодилася поспілкуватися з нами та детальніше розповісти про себе, свого батька та керівництво хором.

- Пані Наталіє, розкажіть будь ласка детальніше про ідею створення нового хору «Клирос»?

- Я є родом із родини відомого українського диригента Валентина Олександровича Мальцева, все моє життя пройшло в свідомому колі людей високої музичної культури, де закладались основи для релігійного сприйняття життя. Мій батько був надзвичайно духовною людиною. Хоч його родинне коріння було подвійне, в нього була і російська кров, та він завжди був  дуже проникнений повнотою любові до своєї української землі. Мама в нього походила з родини Третьякова, тато був Мальцев, рідні по мамі були з родини Волощенка, - всі мають хіміко-математичну освіту та є докторами наук. Тому, така раціональна риса характеру була притаманна і татові. Він такий був дуже натхненний, і ми з моєю сестрою теж музиканти, все життя споглядали, приймали в тому активну участь, були задіяні в хорі. Я бачила тата в роботі, я бачила його диригентський хист, тепер я працюю в консерваторії теж з диригентами. Тому в цій області, в цій царині я маю багатий досвід, - і духовний, і практичний, і в тому вже якусь собі даю певну раду. Тому отець Ігор, споглядаючи мої такі музичні нахили, відкриває другу природу моєї  музичної обдарованості – диригентську.

- А чому була обрана саме така назва для хору та що вона означає?

- Слово «клирос» я знайшла в словнику католицького університету, де є його справжній переклад. В перекладі воно означає  «частка», «жереб». Знаєте, я вам хочу сказати з приводу того, чому назва «клирос» саме через літеру «и» в першому складі, я на цьому наполягала, бо це все ж таки українська мова, ми – українці, церква в нас є надзвичайно потужною в своєму розвитку літургійності.

Раніше, на це місце обирали богопосвячених людей.  Люди, які творчо здібні відчувати присутність Бога, -  це є дар Божий. Вони Його відчувають, їм хочеться до Бога звертатись, і на це місце клирос обирались люди виключно виняткових здібностей. По-перше, це були люди, які красиво співали, в яких був дар співу. Тепер, вже в нас є можливість людей навчати, але це не є звичайний побутовий спів, коли людина прийшла в храм, стала і співає.  Ні, я категорично заперечую цьому. Так само, як і обирати спів професіоналів, таких вже потужно навчених людей музично. Для них буде замало церкви, їм хочеться голосно, красиво, в усю людську природу співати, тобто гама почуттів, вона більша для такого природного вжитку. А для церковного - це має бути ангельський спів. Це місце і ці люди називалися лики - ангели Божі, які співають чистим, безпристрасним співом. Людина просто настільки хоче Богу догодити цим співом, що вона має право прийняти участь в Богослужінні, співдіяти зі священником, великою Тайною Божої Любові, і в цьому бути для народу, який входить в цю літургію, щоб принести Богу хвалу в неділю та свята, поклонитися Богу, що є нашими християнськими обов’язками та любов’ю, співслужити та нести величну культуру релігійного церковного життя.

Тому, слово «клирос» має бути знов відновлене. Я буду старатись зростати та все робити можливе, що стосується моєї природи, освіти, бо все це для мене дуже цікаво, я багато читаю, я слухаю хори. Я чітко знаю, який я хочу мати  звук, тому що тато привив мені це звучання, - таке  округле, прикрите, з специфічною школою, яка була раніше в церковних хорах. Тепер ми маємо його відновлювати. Це як образ Божий, який самовідновлюється, так і ми самовідновлюємось, але  лише з допомогою Святого Духу.

- Яку мету в роботі з хором Ви для себе ставите?

- Я маю на меті, цим хором відтворити ту рису, притаманну храму в  якийсь певний час історичного відхилення від істини. Був заданий тон, що це є виключно православний уклад та устрій храму, що це є виключно слово, яке належить грецькому чи візантійському обрядам. Мені здається, що сама назва греко-католицької церкви, конкретно і чітко вказує шлях, що з того уставу не є виключено, воно є обов’язковим, воно має бути  повернуто у тому істинному  значенні,  в якому це місце є призначене на  служіння своїй церкві.

Тепер трішки розповім, що я ставлю на меті в духовному змісті, щоб я хотіла  в це служіння вкласти та як я бачу, той релігійний провід тих людей, які мені будуть доручені. В нас будуть ясно проведені  внутрішньохорові,  в середині колективу реколекції, будуть проводитись також лекції. Ще я хочу започаткувати  з благословення отця Ігоря, таку практику, щоб кожний учасник мав релігійну заохоту до більшого пізнання цікавої інформації відродження нот. А ноти походять від католицької церкви, то є заслуга саме латинського обряду і мені  приємно, що ми маємо свідчення про те, що це не візантійський обряд. Тому я вважаю, що та якась така неполадка в тому механізмі церковного життя, вона буде в певний час забрана, але ми маємо до того прилучитись високим культурним інтелігентним просвіщенням.

В мене тато цим займався все життя, він в свій час, набрав в академію наук 100 людей, які більш-менш могли співати, навчив їх сольфеджо, вокалу, організував такий самодіяльний,  потужний хор. В 60-ті роки, повністю весь Київ був обвішаний його афішами. Він виступав  всюди, навіть  поїхав до Москви і отримав там перше місце на всесоюзному конкурсі. Тоді, навіть сама Фурцева написала татові подяку в особисту справу та дала грамоту за проведені на високому  рівні дні української культури у Москві. А що він повіз? - Він повіз Миколу Леонтовича. Певне коло людей тата попереджали, не вези його, бо прив’яжуть тобі націоналізм. Він сказав: «Ні, тільки Леонтович, бо він є виключно українським, і я поїду, я не боюся, я везу ту музику, яка є притаманною цій землі і є її окрасою».

Тобто, батько був поза тими якимись партійними принципами, по його природі йшла якась дуже велика окультуреність. Він цим так горів, так любив навчатись, хоч і сам все життя вчився, все життя ходив на концерти. Він мене цим надихає до сих пір і я думаю, що ще довго буде надихати, те наскільки він поважав культуру. У нас в домі завжди була щира українська мова, були якісь осередки такої духовності, культури, тому оцю глибину я її знаю і я чітко хочу її відтворити саме в церковному стані.

- Яке значення має клиросний спів?

- Його значення – це любити Бога, співати Йому. Це було введено церквою на початках, вже після апостольського проповідування, де включаються в богослужбові тексти слова про оспівування, про радісне проговорення, яке є  співом. Бо людина, коли радіє - вона співає, і тоді починає включатись окультурення цього співу, - яке воно має бути, якого духу, якого значення та яка має бути ритміка. Про клиросний спів пишеться: «там не може бути нашарувань, отої виразності, яка притаманна таким середовищам суспільного значення». Це виразність краси Божого єстества природи, де все рівно, все виправлено; це  оновлення того інформаційного середовища, де всі неправди, всяка суєтність, вона зникає і стає оця правда Божа, вона унікальна і коли її бачиш, то це дійсно велике щастя.

- Розкажіть трохи про склад нового хору, яким він буде?

- Це мають бути люди - однодумці, люди, які дійсно готові до співу, які мислять однаковими категоріями відповідальності. Усі вони мають бути окрилені, тим радісним моментом тої Пасхи, Воскресіння, чим є для нас недільне Богослужіння, та заохотою до підвищення своєї кваліфікації  навчання.

Я думаю більше 12 осіб в мене не буде, тому що це буде хор, а не ансамбль, з віковою категорією приблизно 25-50 років. У мене було декілька неділь, які ми разом служили. Я дуже вдячна людям, за те, що вони приходять, співають, та  поки вони ще не оформлені в організаційний процес, де є бажання вчитись. Зараз іде ще пошук, та з часом цей моторчик почне рухатися і люди почнуть це відчувати і самі підтягнуться.

Саме тому, має пройти трохи часу для природного очищення складу хору, для його оновлення. А вже тоді відбудеться формування голосоведення, формування звуку, виведення інтонаційного строю. Розумієте, що таке мелодика? Мелодика – це горизонтальність, а гармонізація акордами – це є вертикаль. Це чисто хорові основи, про які мені теж розказував тато. Тому, щоб вивести цих людей на такий рівень розуміння, потрібна хоча б їхня готовність розвиватись, дивитись на спів на клиросі трішки ширше, ніж просто бажання іти в церкву.

В мене також є запрошені люди, які деякий час співали в православних храмах. Та суть в тому, що я б бажала, щоб все ж таки це були люди, які приходять на Богослужіння з правом Причастя, бо це є суть співу, без цього спів здається якимось мультиплікаційним, придуманим. Це має бути дійсно природній піднесений стан людини. Мене запитують, як я себе почуваю після тих репетицій, а я кажу - я окрилена.

Насправді, ті моменти, якими я володію, є не моєю заслугою, а заслугою прізвища, яке я ношу, і вони дуже великі, тож я сподіваюсь, що зможу це вкоренити.

- А як часто ви збираєтесь з хором?

- У нас вже було декілька неділь, коли ми разом служили. Зараз, в нас після кожної неділі проводяться і будуть проводитись репетиції. Та, люди мають різні обставини, тому поки в нас ще не має такої чіткої постанови. Нам потрібно ще багато чого вчити, люди розуміють, що потрібно проспівати всі таїнства. Я така людина, що якщо буду знати сама, то тоді вже буду ділитися і з іншими.

Цей хор повинен бути поміччю священникам, має вміти співати всі таїнства, співати красиво літургію. Так, щоб завжди можна було б прийти і хоча б на 3 голоси чисто, інтонаційно, грамотно виспівати, щоб усі ці голосні, приголосні  правильно проголошувались, щоб була гарна дикція, була мова, яка вкладалась в співучу інтонаційність літургії.

Ми дуже пишаємось тим, що зараз проходимо курси в Київській духовній семінарії, та потребуємо більшого, запросили отця Віталія, щоб провів для нас реколекції про дяківський спів. Я буду дуже просити, щоб нам все ж таки надали можливість більш-менш чіткого права, якою має бути диригентська практика в церковному регентстві, тому що я багато прослідковую різних практик. Однак, хочу приєднати все це до конкретної чіткої школи, системи, згідно якої потрібно буде працювати.

- Пані Наталіє, скажіть будь ласка, можливо хор буде виконувати якісь ваші твори, окрім богослужінь?

- Я зараз пишу літургію на київський розспів, раджуся з отцем Віталієм та професійними композиторами в консерваторії. Ця інтонація київського розпіву уже знищена,  її не має. Так, як знищили Веделя, заклавши його в психіатричну лікарню в Росії, тому що він був суто українським і в нього була суто українська інтонація. Я продивилася тисячі літературних зразків записаних оцих церковних співів, тисячі херувимських видань Філарета - київський патріархат, та жодної нема на київський розспів. Я це вишукую в Бородіна, Рахманінова - у тих, будемо казати, слов’янських композиторів, які насправді зберегли цю інтонацію в своїх творах, - десь там, де церква чи певні сцени в операх, де співає народ, в них є київський наспів. Тож, ось так по крупицях я  його вишукую і він має бути правильно гармонізований.

Також я написала акафіст до Матері Божої на українську мелодію. Це по суті новітня українська народна пісня. Коли вона вкладена в богослужбові тексти, то залишає не затерту характеристику пісенної інтонаційності народу. Це є дуже важкий процес, над яким мені потрібно ще працювати, бо там складний богослужбовий текст. Але мелодика має бути збережена абсолютно і це моя принципова позиція, тому що метою є зафіксувати життя українського народу в церковному житті, а там де є церковне - там є безсмертя, його ніхто вже не викреслить, ніхто.

Мій тато, працював в націоналістичному хорі «Думка» і він всі ці основи цього співу знав, в нього звук був надзвичайно красивим. Він зрозумів і відчув, ту близьку для себе природу, любов до української музики. В нього, це була любов, яка йшла від серця. Він так тепло оспівував, що люди до сих пір говорять про нього, що це був інтелігент, він був унікальний, був проповідником хорової культури.

- Що найбільше Вам подобається в  хоровому співі?

- Мені подобається співслужити літургію. Пригадую, як колись я спостерігала на це служіння, воно настільки було від мене відсторонене, тобто моє життя всередині, те чим я жила своєю душею, і бачила Бога, і Його любила, - все було для мене таким природним і прекрасним. Та коли я виходила з храму і йшла у світ, то там  все було зовсім по-іншому. А треба ж так, як Бог вчить, і тоді починалася найскладніша праця, митарства, які проходить кожна людина. Тепер, я вже  приєднана до співдії із священнослужителями і мушу відповідати рівню тої Тайни, в яку одягнений священник. Я вважаю, що служіння в церкві - це насамперед освячення своєї людської природи. Ми повинні дякувати Богу, за те, що Він створив нас людьми, адже це велике щастя бути людиною, відчути щасливість від цього, та все ж треба слухатись Бога, слухатись своїх наставників.

Людина, яка бачить Бога і священник, який теж бачить в людині цього Бога, він радіє, бо він, як духовний батько, має тих вихованців, яких підняв, яких зростає, наче зернятка з землі та правильно на них впливає, і через нього діє Святий Дух. Це велике щастя. Тому що це все діє на славу Божу, а коли Бог прославляється в небі, тоді оця радість небесна, вона опускається на землю і тоді люди почувають себе, як в раю, в блаженстві. Тому, попереду в мене ще велика робота, і я сподіваюсь на співдію людей, тих які будуть до неї прилучені. І надіюсь, що моя маленька така часточка, вона буде щира, і насправді принесе плоди великої культури церковного співу, про що я дуже молюсь.

Ольга Мельникович, спеціально для «Оранти»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/